07.08.2019 | Автор: Адвокатське бюро "Андрія Натини"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Як прийняти спадщину за законом та заповітом?

Як прийняти спадщину за законом та заповітом? - 0_44167700_1565094876_5d4973dc6bdb8.png

Як прийняти спадщину за законом та заповітом?

            Інститут спадкування виник ще в стародавньому Римі, та почав свій розвиток завдяки римському приватному праву.

Для людей з давніх здавен та до теперішнього часу є дуже  актуальна тема спадщини.

Що таке спадщина?

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкодавець – це фізична особа, права та обов’язки якої після смерті переходять до інших осіб.

Спадкоємці – це особи, що набувають право на спадщину (особи, які є живими на момент відкриття спадщини, особи, що були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини, а також юридичні особи та держава). Право спадкування тісно пов’язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із засобів набуття права власності.

До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Проте, існують такі права та обов’язки, особи, які не входять до складу спадщини. Статтею 1219 Цивільного кодексу України передбачено, що не можна успадкувати права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; (це не стосується таких виплат, налічених спадкодавцеві, але не отриманих їм за життя, – вони передаються членам його сім’ї, а у разі відсутності таких – включаються в спадок); права та обов’язки особи як кредитора або боржника.

Куди подавати заяву про прийняття спадщини?

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Право на спадщину відкривається за останнім місцем проживання спадкодавця або ж, якщо воно невідоме, за місцезнаходженням нерухомого майна (його основної частини).

Подання заяви про прийняття або відмову в прийнятті спадщини.

Особи, які хочуть прийняти спадщину, повинні звернутися з відповідною заявою до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обов’язок звернення не поширюється:

  • на осіб-спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (на момент смерті). Такі особи приймають спадщину автоматично, якщо тільки не подали заяву про відмову від спадщини. Доказ спільного проживання – відмітка в паспорті про місце проживання, довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем;
  • на малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежено. Вони також вважаються такими, що прийняли спадщину автоматично, якщо від неї не відмовились.

Документи для вступу в спадщину.

Перед відвідуванням нотаріуса варто заздалегідь підготувати документи для відкриття спадкової справи:

  • паспорт та реєстраційний номер облікової картки платника податків спадкоємця;
  • свідоцтво про смерть спадкодавця;
  • заповіт, якщо такий є;
  • якщо Ви вступаєте у спадок за Законом, візьміть документ, що підтверджує родинні відносини зі спадкодавцем: це може бути свідоцтво про народження або свідоцтво про укладення шлюбу і так далі;
  • також потрібна довідка з компетентних органів про те, хто проживав з померлим на дату смерті.

Це основні документи для того, щоб відкрити спадкову справу. При цьому також необхідно буде написати заяву про прийняття спадщини за законом чи за заповітом. Або написати іншу заяву, наприклад, про відмову від спадщини із зазначенням конкретної особи з кола спадкоємців, або без зазначення.

Строки подачі документів на спадщину.

Строк прийняття спадщини становить 6 місяців із дня відкриття. Якщо протягом цього терміну спадкоємець не прийме спадщину, він втрачає право на її прийняття.

Якщо спадкоємець проживав (був зареєстрований) зі спадкодавцем за однією адресою, вважається, що він автоматично прийняв спадщину, якщо не подав заяву про відмову від спадщини. Втім, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно все одно доведеться подати заяву для переоформлення документів. В іншому разі спадкоємець не зможе надалі ним розпоряджатися. Варто зауважити, що в такому випадку заяву можна подати навіть після закінчення 6-місячного терміну.

Що робити, якщо строк для прийняття спадщини пропущений?

Подати позов до суду з проханням поновити пропущений строк для прийняття спадщини.

Відповідно до частини З статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Отже, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та врахувавши її фактичних обставин.

До можливих поважних причин можна віднести наступні:

  • тривалу хворобу, що обмежує можливість пересування;
  • довгострокове відрядження;
  • знаходження в місцях позбавлення волі;
  • незнання про те, що родич помер (наприклад, вам не повідомили про це інші родичі);

Чинне законодавство не містить виключеного переліку таких поважних причин фактично ставлячи поняття оцінки такої поважності на розсуд суду. Проте постійне проживання за кордоном не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Важливо розуміти, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як:

а)  юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

б) необізнаність особи про наявність спадкового майна;

в) похилий вік;

г) непрацездатність;

д) незнання про існування заповіту;

е) встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);

ж) невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину;

з) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

ї) несприятливі погодні умови.

Прийняття спадщини за законом.

Згідно з Цивільним кодексом, існує черговість спадкування, пов’язана зі ступенем споріднення, за якою претендентами на майно можуть бути спадкоємці кількох черг. Особливість черговості полягає в тому, що поки існує хоча б один спадкоємець попередньої черги, спадкоємцям наступної черги можна ні на що не розраховувати.

Всього існує п’ять черг спадкоємців за законом.

  • Перша черга включає: батьків, другого з подружжя (йдеться тільки про офіційно зареєстрований шлюб) і дітей. Що стосується дітей, то не має значення, від якого вони шлюбу. Головне, щоб у їхніх свідоцтвах про народження спадкодавець був записаний як батько.
  • У другу чергу успадковують рідні брати/сестри, дід/баба спадкодавця.
  • У третю чергу входять рідні тітка й дядько.
  • У четверту чергу право успадкування мають особи, які проживали зі - спадкодавцем однією сім’єю не менше п’яти років до відкриття спадщини.
  • Нарешті, п’ята черга – це всі інші спадкоємці: племінники, троюрідні онуки та інші близькі особи. У цю ж чергу входять особи, які перебували на утриманні спадкодавця і не були членами його сім’ї.

Прийняття спадщини за заповітом.

Зазвичай оформлення спадщини за заповітом проводиться у нотаріуса за місцем проживання спадкодавця. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, а також у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Окрім цього, спадкодавець може заповісти своє майно не тільки родичам, а й конкретним організаціям або державі.

Відмова нотаріуса вчиняти нотаріальні дії.

Нотаріус може відмовити Вам у вчиненні нотаріальної дії у разі:

  • Пропущення 6-ти місячного строку для прийняття спадщини;
  • недоведеність родинних зв’язків між спадкодавцем та спадкоємцем;
  • відсутність правовстановлюючих документів на нерухоме майно, необхідних для вчинення нотаріальних дій.

Ці підстави не є вичерпними, але з кожної ситуації є вихід, наприклад подати заяву до суду про встановлення факту родинних зв’язків, або подати позов до суду про поновлення строків для прийняття спадщини.

Підсумок

Окрім того, найкращим способом вирішення Вашої проблеми є звернення до професійного юриста для отримання консультації або підготовки юристом Вам позовної заяви або інших процесуальних документів.

Автор консультації: помічник адвоката Андрія Натини з Адвокатського Бюро «Андрія Натини» Труханович Ярослав.

093-914-22-92; 096-94-374-94; 099-775-73-95

1824
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.