Як покласти на власника та керівника борги збанкрутілого підприємства?

Досить поширеною є ситуація, коли підприємство не може виконати свої зобов’язання перед кредиторами, у результаті чого розпочинається процедура банкрутства. У процедурі банкрутства з’ясовується, що все майно боржника вже давно «виведено», його учасниками та керівником стали особи, про місцезнаходження та діяльність яких взагалі нічого невідомо (номінальні учасники/керівник).

У таких ситуацій кредитори часто опускають руки, не звертаючи уваги на те, що чинне законодавство передбачає інструмент, який може допомогти їм стягнути дебіторську заборгованість – покладення субсидіарної відповідальності на керівника/учасників боржника. Про нюанси використання зазначеного інструменту і піде мова в цій статті

• Що таке субсидіарна відповідальність?

Субсидіарна відповідальність – це додаткова відповідальність, яка настає у випадку неможливості виконання основним боржником своїх зобов’язань перед кредитором (див. ст. 619 Цивільного кодексу України).

• На кого може бути покладена субсидіарна відповідальність?

Субсидіарна відповідальність може бути покладена на засновників (учасників, акціонерів); керівника боржника; інших осіб, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії (ч. 2 ст. 61 Кодексу процедур банкрутства України (далі – КУзПБ).

Субсидіарна відповідальність може бути покладена на зазначених осіб, навіть якщо їхні повноваження припинились до моменту порушення провадження у справі про банкрутство. Час, що минув з дати припинення повноважень стосовно боржника у суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на вирішення питання про покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).

Тобто, якщо «реальні» учасники/керівник боржника, дії яких призвели до банкрутства, були змінені на «номінальних», то це жодним чином не позбавляє можливості покласти субсидіарну відповідальність саме на перших.

• Які підстави для покладення субсидіарної відповідальності?

Підставою для покладення на особу субсидіарної відповідальності є вчинення діянь, які довели підприємство до банкрутства, однак конкретного переліку законодавство не містить.

Це можуть бути будь-які дії або бездіяльність певних осіб, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів. При цьому важливо, що між такими діями/бездіяльністю та наслідками (відсутність активів для задоволення вимог кредиторів) існував безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, наявність якого повинен довести ліквідатор (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).

Верховний Суд у своїх постановах намагається окреслити орієнтовний перелік дій особи, які свідчать про доведення підприємства до банкрутства (див. наприклад постанову Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 906/904/16).

На практиці такими діями можуть бути:

• відчуження нерухомого на час існування у боржника непогашеної заборгованості;
• неподання фінансової та податкової звітності;
• укладення договорів щодо збільшення кредиторської заборгованості;
• приховування активів підприємства;
• невжиття заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства та ін. (див. постанови Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15, від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

У кожному випадку потрібно окремо оцінювати чи призвели діяння особи до банкрутства підприємства, чи ні (див. постанову Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

• Чи повинен бути вирок суду?

Чинне законодавство не пов`язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо цих осіб (див. постанову Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 923/1494/15). Тому відсутність вироку за ст. 219 Кримінального кодексу України (доведення до банкрутства) чи іншими статтями не є перешкодою для покладення на відповідних осіб субсидіарної відповідальності.

• Що з приводу вини?

Законодавство не визначає, якою має бути форма вини особи при доведенні підприємства до банкрутства (умисел чи необережність). Судова практика також не містить однозначної відповіді на це питання, описуючи форму вини в загальних рисах. Наприклад, у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15 вказано: «Суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).».

При цьому, важливим моментом є те, що особа, на яку намагаються покласти субсидіарну відповідальність, повинна довести відсутність своєї вини (див. постанову Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16).

• Хто та коли може звернутись з заявою про покладення субсидіарної відповідальності?

Таким повноваженням наділений виключно ліквідатор (ч. 2 ст. 61 КУзПБ). Для цього він повинен подати відповідну заяву до господарського суду в межах справи про банкрутство.

Зазначену заяву може бути подано не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості (див. постанову Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 906/904/16).

Крім того, перед поданням такої заяви ліквідатор повинен здійснити всі заходи, спрямовані на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі) (див. постанову Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15) оскільки невчинення вказаних дій зумовить неправильне визначення розміру субсидіарної відповідальності.

• Що вирішить суд?

У випадку наявності в діях особи складу правопорушення. суд повинен ухвалити рішення, яким покласти на відповідну особу субсидіарну відповідальність за зобов’язання підприємства-банкрута та вказати відповідну суму стягнення. Зазначене рішення суду виконується в порядку виконавчого провадження.

• Висновки

Отже, покладення на винних у доведенні підприємства до банкрутства осіб субсидіарної відповідальності є дієвим механізмом щодо стягнення дебіторської заборгованості. Проте з огляду на відсутність чітких критеріїв для оцінки наявності чи відсутності в діях особи складу правопорушення «доведення до банкрутства», у кожному випадку потрібно ґрунтовно підходити до збору доказів на підтвердження вини осіб та готувати якісні процесуальні документи.

Автор статті: Нечваль Ян Вадимович