Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 10.08.2020 року у справі №914/3120/15 Ухвала КГС ВП від 10.08.2020 року у справі №914/31...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/3120/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л. Й. - головуючої, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О. Ю.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Головне управління ДФС у Львівській області,

боржник - Закрите акціонерне товариство "Будівельне підприємство №16 "Оздоббуд",

кредитор - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області,

кредитор - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівської області,

кредитор - Львівський міський центр зайнятості,

кредитор по заробітній платі - ОСОБА_1,

ліквідатор - арбітражний керуючий Мандій Володимир Іванович,

керівник боржника - ОСОБА_2

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 13.07.2020

у складі колегії суддів: Мирутенко О. Л. (головуючий), Данко Л. С., Скрипчук О. С.

за заявою ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство №16 "Оздоббуд" - арбітражного керуючого Мандія Володимира Івановича

до керівника боржника ОСОБА_2

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника

в межах справи №914/3120/15

за заявою Головного управління ДФС у Львівській області

до Закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство №16 "Оздоббуд"

про банкрутство

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1.29.07.2020 поштовим відправленням кредитор по заробітній платі ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою від 28.07.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у справі №914/3120/15 в порядку статей 286, 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/3120/15 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Катеринчук Л. Й. - головуючої, Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020.

3. Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 від
28.07.2020 на постанову Західного апеляційного господарського суду від
13.07.2020 у справі №914/3120/15 залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі; надано скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги до 28.08.2020. Зазначені недоліки усунено скаржником
18.08.2020.

4. Ухвалою 31.08.2020 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі №914/3120/15 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020; призначив розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 01.10.2020 о 10:00.

5. Від фізичної особи ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) надійшов відзив на касаційну скаргу кредитора по заробітній платі ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Будівельне підприємство №16 "Оздоббуд" (далі - боржник, ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд"); введено процедуру розпорядження майном боржника; вирішено інші процесуальні питання.

7. Ухвалою місцевого суду 08.02.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд", відповідно до якого до вимог першої черги включено: вимоги Державного бюджету України на суму 8 526 грн., Львівського міського центру зайнятості на суму 2 436 грн., Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові на суму 2 436 грн. ; до вимог другої черги судом включено: вимоги Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова на суму 55 863,20 грн., вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Львові на суму 3 715,19 грн., Львівського міського центру зайнятості на суму 2 752,02 грн. ; до вимог третьої черги включено вимоги Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області на суму 1 377 352 грн. ; до вимог шостої черги включено: вимоги Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області на суму 1 232 770 грн., вимоги Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі міста Львова на суму 7 509,26 грн.

8. Постановою місцевого суду від 28.03.2016 припинено процедуру розпорядження майном ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд", визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Козія В. Ю., повноваження якого припинено ухвалою суду від 27.02.2018 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Мандія В. І.

9.22.08.2019 ліквідатор ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" Мандій В. І. подав заяву за вих. №02-03/2/64 від 21.08.2019 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника з виплати заробітної плати та середньомісячного заробітку за час непроведення розрахунку боржником на його колишнього керівника - ОСОБА_2.

10. Ухвалою Господарського Львівської області від 16.09.2019 заяву ліквідатора арбітражного керуючого Мандія В. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника боржника - ОСОБА_2 задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" грошові кошти на суму 211 392,31
грн.
; вирішено інші процедурні питання (том 14, а. с. 19-25).

10.1. Місцевим судом встановлено, що відповідно до рішення позачергових зборів акціонерів від 29.01.2007, оформленого наказом №11 від 29.01.2007, ОСОБА_2 призначено головою правління ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд".

10.2. Судом встановлено факти реалізації 22.08.2007 та 09.10.2007 нерухомого майна банкрута на загальну суму 658 000 грн., а з 2008 року фактичне припинення діяльності боржника та порушення у 2015 році щодо нього провадження у справі про банкрутство №914/3120/15 за заявою ДПІ у Франківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області. Заборгованість перед кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів боржника становить 4 133 289,82грн., у тому числі перед кредитором ОСОБА_1 складає 211 392,31 грн., з яких 140 018,11 грн. - заборгованість із заробітної плати та 71 374,20 грн. - компенсація у зв'язку із затримкою у виплаті заробітної плати.

10.3. Дослідивши відповідь Управління пенсійного фонду у Франківському районі міста Львова за №319/10-25 від 12.01.2016, місцевим судом встановлено, що ЗАТ
"БП №16 "Оздоббуд"
не подавало відомості про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 за період з січня 2008 року по 2015 рік. Разом з тим, цього працівника не було звільнено та не проведено належних виплат, передбачених при звільненні.

10.4. Місцевий суд зазначив, що ОСОБА_2 проігноровано виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 06.02.2017 та вимоги частини 6 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо передачі бухгалтерської та іншої документації банкрута його ліквідатору. Зазначене призвело до несвоєчасного звільнення ОСОБА_1 та збільшення заборгованості з виплати заробітної плати. Відтак, суд дійшов висновку, що саме внаслідок зазначених дій керівника ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" ОСОБА_2 утворилась заборгованість із заробітної плати та компенсації із заборгованої заробітної плати у зв'язку із затримкою її виплати перед кредитором ОСОБА_1.

10.5. Судом встановлено, що кредитор ОСОБА_1 попередньо заявив грошові вимоги до боржника у справі про банкрутство ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд", які визнано ухвалами суду у справі №914/3120/15. Суд зазначив, що ухвалами суду від 20.09.2016, від
06.03.2017, від 17.07.2017, від 30.10.2017, від 27.02.2018, від 14.05.2018 визнано вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 211 392,31 грн.

З огляду на встановлені обставини, застосувавши положення частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви ліквідатора арбітражного керуючого Мандія В. І. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника боржника ОСОБА_2 у частині заявлених ліквідатором вимог по заробітній платі та компенсації за затримку у виплаті заборгованої заробітної плати.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

11.13.07.2020 постановою Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; ухвалу Господарського суду Львівської області від 16.09.2019 у справі №914/3120/15 скасовано в частині пунктів 1,2 резолютивної частини; у задоволенні заяви ліквідатора арбітражного керуючого Мандія В. І. за вих. №02-03/2/64 від 21.08.2019 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника боржника та у стягненні з ОСОБА_2 грошових коштів на суму 211 392,31 грн. відмовлено.

11.1. Апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи №914/3120/15 не міститься доказів належного повідомлення громадянина ОСОБА_2 ухвалою суду від
27.08.2019 про час та місце проведення судового засідання, призначеного на
16.09.2019 (том 13 а. с. 210-211). Апеляційний суд зазначив, що судом першої інстанції не надано оцінки витягу із трекінгу відстеження поштових відправлень щодо невручення ухвали суду про призначення судового засідання на 16.09.2019.

Поштове відправлення не було вручене ОСОБА_2, а 02.10.2019 повернено за зворотною адресою до місцевого суду (том 14, а. с. 11-12).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність безумовної підстави для скасування судового рішення (відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України), оскільки ОСОБА_2 не повідомлено належним чином про час і місце судового засідання, а оскаржуваною ухвалою вирішено питання про його права та обов'язки і покладено обов'язок щодо сплати 211 392,31 грн. як субсидіарної відповідальності керівника боржника за доведення його до стану неплатоспроможності.

11.2. Апеляційним судом встановлено, що рішенням позачергових зборів акціонерів від 29.01.2007, оформленого наказом №11 від 29.01.2007, головою правління ЗАТ
"БП №16 "Оздоббуд"
призначено ОСОБА_2.

Разом з тим, протоколом №1 позачергових зборів акціонерів ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" від 14.02.2009, підписи на якому голови та секретаря зборів посвідчені нотаріально, підтверджено відкликання з посади голови правління боржника ОСОБА_2 та обрання на цю посаду голови правління ОСОБА_3.

Також, судом встановлено факти прийняття рішення про припинення діяльності ЗАТ
"БП №16 "Оздоббуд"
шляхом самоліквідації 16.03.2009 з призначенням ліквідатором ОСОБА_4 з 16.03.2009. Наявна у протоколі позачергових зборів акціонерів ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" від 14.02.2009 інформація була також оприлюднена 20.02.2009 в бюлетені "Цінні папери України", однак зазначені докази місцевим судом не досліджувалися, незважаючи на те, що відкриття процедури самоліквідації
23.02.2009 підтверджено витягом з ЄДРЮОФОП на час розгляду спору в місцевому суді (том 15, а. с. 14-21, том 14, а. с. 96).

11.3. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 тривалий період часу до моменту порушення справи про банкрутство (з 14.02.2009) не виконував повноважень керівника боржника - ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд". Ліквідатором не доведено вини ОСОБА_2 у доведенні до банкрутства боржника та його неплатоспроможності станом на момент порушення провадження у справі 29.09.2015.

Тому у даному випадку відсутні підстави для застосування до зазначеної особи положень статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо притягнення до субсидіарної відповідальності керівника боржника.

11.4. Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевим судом не досліджено питання притягнення громадянина ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за доведення ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" до банкрутства. Суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні дані про порушення кримінальних проваджень щодо ОСОБА_2 як директора ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд".

11.5. Апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Львівської області від 16.09.2019 у справі №914/3120/15 винесена з порушенням норм процесуального права щодо неналежного повідомлення скаржника про час та місце розгляду його справи судом та неправильним застосуванням частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" про можливість притягнення посадової особи (директора) боржника до субсидіарної відповідальності за доведення боржника до стану неплатоспроможності з вини його керівника, така ухвала підлягає скасуванню в частині задоволення заяви ліквідатора арбітражного керуючого Мандія В. І. за вих. №02-03/2/64 від
21.08.2019 (пункти 1,2 ухвали) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на керівника боржника - ОСОБА_2 на суму 211 392,31 грн.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (кредитора по заробітній платі ОСОБА_1)

12. Скаржник, з посиланням на приписи частини другої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, аргументував, що законодавство не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки у даному випадку особи притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення.

13. Скаржник наполягав на тому, що місцевим судом правильно встановлено вину директора ОСОБА_2 у продажі в 2007 році всіх активів боржника, що й стало підставою порушення щодо нього у 2015 році цієї справи про банкрутство, а тому встановлений апеляційним судом факт припинення повноважень ОСОБА_2 з 14.02.2009 не спростовує його вини у доведенні боржника до банкрутства та виникненні саме в період керівництва ОСОБА_2 заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1.

14. Скаржник звернув увагу на те, що у ОСОБА_2 не було поважних причин на поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, оскільки йому було достеменно відомо про звернення ліквідатора до нього про стягнення 211 392,31 грн. в порядку субсидіарної відповідальності, про що ним було зазначено у відзиві на заяву арбітражного керуючого, надісланому до суду 14.04.2020, після прийняття ухвали місцевого суду 16.09.2019, який було повернуто ухвалою суду 23.04.2010 (том 14, а. с. 150-157).

Також, за доводами ОСОБА_1, місцевий суд здійснив усі належні дії з повідомлення ОСОБА_2 про розгляд заяви ліквідатора Мандія В. І., оскільки така заява була прийнята до провадження ухвалою суду 27.08.2019 з визначенням дати судового засідання на 16.09.2019, про що надіслано ОСОБА_2 копію ухвали, від отримання якої за адресою місця проживання він відмовився. Місцевим судом оприлюднено повідомлення 09.09.2019 на сайті "Судова влада України" про призначення до розгляду заяви ліквідатора Мандія В. І. про притягнення до субсидіарної відповідальності ОСОБА_2 на 16.09.2019 о 12 год. 30 хв., що підтверджує вжиття судом належних заходів до повідомлення ОСОБА_2 про час та місце розгляду судом його справи. А тому неявка ОСОБА_2 у судове засідання не мала місце внаслідок його неналежного повідомлення місцевим судом (том 13, а. с. 210-211, том 14, а. с. 10).

Доводи інших учасників справи

15. У відзиві ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначено, що місцевим судом при прийнятті рішення порушено статті 2, 7, 13, 16, 42, 46, 74, 76, 77, 78, 120, пункт 3 частини 3 статті 277 ГПК України. Водночас, ОСОБА_2 зазначив, що відсутність у нього повноважень керівника ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" з 14.02.2009 протягом тривалого часу та виконання цих повноважень іншими особами, підтверджує відсутність підстав для покладення на нього, як керівника боржника, субсидіарної відповідальності. Зазначене також підтвердив апеляційний суд. Крім того, у відзиві зазначено, що трудова книжка не зберігалась на підприємстві на момент звільнення, а перебувала у ОСОБА_1, якого звільнено наказом по підприємству у зв'язку з припиненням його господарської діяльності. Зазначений наказ сформовано і передано на виконання відділу кадрів та бухгалтерії, про що була зобов'язана повідомити ліквідатор ОСОБА_4 арбітражному керуючому Мандію В. І., а не Горлянський В. В. Також, у відзиві зазначено, що матеріали справи не містять доказів порушення ОСОБА_2 вимог законодавства про банкрутство, він не притягався до відповідальності за вчинення дій з фіктивного, умисного банкрутства, доведення чи приховування банкрутства тощо.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень абзацу 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", абзацу 5 частини 2 статті 89, частини 1 статті 211 ГК України, частини 1 статті 43, частини 1 статті 86, частини 4 статті 236, пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Провадження у справі про банкрутство ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" відкрито і здійснювалось відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013 на стадії ліквідаційної процедури, введеної з 28.03.2016.

18. Відповідно до положень частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) (у редакції, чинній на момент звернення ліквідатора із заявою про покладення субсидіарної відповідальності), ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), а Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013, з урахуванням положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), втратив чинність.

Разом з тим, положеннями частини другої статті 61 КУзПБ передбачено аналогічне, з частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство, праве регулювання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників.

20. Визначене частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство (частиною другою статті 61 КУзПБ) господарське правопорушення за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення судами складу такого правопорушення (об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони).

21. Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредиторів на задоволення їх вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника.

Об'єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб, пов'язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів. На відміну від Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, у положеннях яких законодавець чітко визначив диспозицію кримінального та адміністративного порушення з доведення до банкрутства та фіктивного банкрутства, частина п'ята статті 41 Закону про банкрутство (частина друга статті 61 КУзПБ) має власну диспозицію (зміст) правопорушення: "банкрутство боржника з вини його засновників чи інших осіб, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника..". Однак, законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та підстави для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), з огляду на які такими діями можуть бути:

1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;

3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника.

Подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16.

Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, суду слід відмежовувати дії суб'єктів відповідальності, які належать до ризиків підприємницької діяльності, від винних дій таких суб'єктів, що мали наслідком настання неплатоспроможності боржника та відсутність активів на задоволення вимог кредиторів (стаття 42 Господарського кодексу України).

На ліквідатора відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення.

Частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство (частиною другою статті 61 КУзПБ) не встановлено заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Визначальним для цієї відповідальності є доведення ліквідатором причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю цих осіб та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів).

Час, що минув з дати припинення повноважень щодо боржника суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (на предмет встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій щодо усунення негативних наслідків).

Суб'єкти правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності за частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутства чітко визначені цією нормою - це засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови доведення вчинення ними винних дій (бездіяльності), що потягнули наслідки у вигляді, як неплатоспроможності боржника, так відсутності у боржника активів для задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі.

Суб'єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб'єкта правопорушення).

22. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень законодавства про банкрутство про субсидіарну відповідальність (частини 1 статті 215 Господарського кодексу України, статей 1,11, частини третьої статті 10 та частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство) в контексті наявності складу господарського правопорушення в діях директора боржника ОСОБА_2, які можуть мати наслідком покладення на нього субсидіарної відповідальності за незадоволеними вимогами до боржника кредитора ОСОБА_1 за невиплаченою йому заробітною платою з 2008 року, колегія суддів касаційного суду приймає до уваги фактичні обставини, встановлені судами, та зазначає, що апеляційним судом за участі у розгляді справи колишнього директора боржника ОСОБА_2 було більш повно встановлено обставини об'єктивної сторони складу господарського правопорушення, яке за доводами ліквідатора боржника є підставою для притягнення колишнього директора ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності за Законом про банкрутство.

23. Так, апеляційним судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішення про ліквідацію ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" прийнято позачерговими зборами акціонерів товариства 14.02.2009. А пізніше, відповідно до протоколу №1 від
14.02.2009, позачергові збори акціонерів товариства прийняли рішення про відкликання з посади голови правління ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" ОСОБА_2 та обрання на зазначену посаду ОСОБА_3, а також про призначення ліквідатором товариства ОСОБА_4. Зазначена інформація внесена до ЄДРЮОФОП та має використовуватися у спорах з третіми особами (том 15, а. с. 14).

Відтак, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з починаючи з
14.02.2009 ОСОБА_2 не є відповідальною особою, як керівник боржника, за управління зазначеним товариством та наслідки такого управління, в тому числі й щодо укладення (припинення) трудових договорів з працівниками боржника, одним з яких був ОСОБА_1, грошові вимоги якого визнані у справі про банкрутство на суму 211 392,31 грн.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі про банкрутство ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" порушено ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.09.2015.

Організаційно-правовою формою боржника є "закрите акціонерне товариство", правила створення, діяльності, а також права й обов'язки щодо створення та управління яким визначались Цивільним кодексом України та Законом України "Про господарські товариства", а в подальшому й на даний час Цивільним кодексом України та Законом України "Про акціонерні товариства". Отже, припинення повноважень директора ОСОБА_2 та введення процедури самоліквідації боржника відповідно до статей 105, 110 ЦК України мають наслідком перехід до ліквідатора (ліквідаційної комісії) повноважень щодо управління справами юридичної особи.

Відтак, з 14.02.2009 до моменту порушення справи про банкрутство 29.09.2015, повноваженнями щодо управління юридичної особи боржника ОСОБА_2 не був наділений та не міг вжити належних заходів щодо виплати ОСОБА_1 його заробітної плати чи звільнити його з роботи, оскільки такі повноваження перейшли до інших осіб.

25. З огляду на встановлення таких фактичних обставин апеляційним судом, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про недоведення ліквідатором причинно-наслідкового зв'язку між діями директора ОСОБА_2 за період виконання ним повноважень керівника боржника до 14.02.2009 та невиплатою заробітної плати працівнику боржника ОСОБА_1 станом на момент порушення справи про банкрутство 29.09.2015, оскільки у зазначений період такими повноваженнями були наділені інші посадові особи боржника.

26. Приймаючи рішення про стягнення спірної суми в порядку субсидіарної відповідальності місцевий суд виходив з обставин відчуження в час дії повноважень директора ОСОБА_2 майнового комплексу боржника у 2007 році, що мало наслідком припинення ведення ним господарської діяльності.

Колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про те, що встановлення таких обставин не підтверджує винних дій самого ОСОБА_2 з доведення боржника до неплатоспроможності, не спростовує правомірності укладеного у 2007 році правочину з відчуження майна боржника, не спростовує наявності волевиявлення засновників боржника (акціонерів) на припинення його діяльності згідно з рішенням позачергових зборів акціонерів ЗАТ
БП №16 "Оздоббуд"
14.02.2009 (том 15, а. с. 14). А тому встановлення таких фактичних обставин не підтверджує об'єктивної сторони складу господарського правопорушення з доведення саме ОСОБА_2 підприємства боржника до стану неплатоспроможності та відсутності активів боржника для задоволення вимог кредиторів саме внаслідок винних дій ОСОБА_2.

27. З огляду на більш повне встановлення фактичних обставин апеляційним судом та їх оцінку як таких, що не підтверджують вчинення винних дій колишнім директором ОСОБА_2, внаслідок яких настала неплатоспроможність боржника та він не зміг задоволити вимоги кредитора ОСОБА_1, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду про недоведення складу господарського правопорушення, яке б мало наслідком притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності згідно з частиною п'ятою статті 41 Закону про банкрутство.

28. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 13 описової частини даної постанови з огляду на таке.

Місцевим судом встановлено, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 211
392,31 грн.
визнані на підставі ухвал від 20.09.2016, від 06.03.2017, від
17.07.2017, від 30.10.2017, від 27.02.2018, від 14.05.2018. Зі змісту зазначених ухвал вбачається, що фактично такі кредиторські вимоги визначено судом як виплата заробітної плати за період з січня 2008 року до квітня 2017 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку з 08.05.2017 до 02.05.2018.

Також, зі змісту ухвали від 30.10.2017 у даній справі вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з 07.05.2017 на підставі наказу №01/17 К від 07.05.2017 із займаної посади паркетника ЗАТ "БП №16 "Оздоббуд" на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

29. Верховний Суд звертає увагу, що звільнення працівника за рішенням уповноваженого органу (директора) неможливе без наявності у такого органу відповідних прав та повноважень. Судами попередніх інстанцій не встановлено, що ОСОБА_1 здійснював дії з метою звільнення з підприємства за власним бажанням (подав заяву про звільнення в період керівництва боржником ОСОБА_2), незважаючи на те, що таке підприємство фактично припинило господарську діяльність з 2008 року. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 відкликаний з посади голови правління, тобто фактично позбавлений будь-яких повноважень, тому така особа не могла й не може нести відповідальність за управлінські рішення (дії/бездіяльність) третіх осіб, які в подальшому були уповноважені здійснювати керівництво товариством, забезпечувати його подальшу діяльність та ліквідацію, оскільки заборгованість перед ОСОБА_1 виникла у період 2008-2017 років, а сам факт наявності часткової заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 у період, коли підприємством керував ОСОБА_2, не підтверджує вчинення ним винних дій, що мали наслідком настання неплатоспроможності підприємства-боржника.

30. Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 14 описової частини даної постанови, з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 1 статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Частинами 1 , 2 , 6 статті 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

31. Скаржником не надано доказів того, що свобода волевиявлення фізичної особи ОСОБА_2 щодо вільного вибору місця проживання може бути обмежена в силу закону.

Також, скаржником не надано доказів того, що ОСОБА_2 знав або міг припускати розгляд через сім років після його звільнення звернення до нього з вимогами по боргах юридичної особи, керівництво якої ним здійснювалося.

32. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, заява арбітражного керуючого Мандія В. І. про покладення субсидіарної відповідальності від 21.08.2019 надійшла до місцевого суду 22.08.2019. Згідно додатків до зазначеної заяви вбачається надіслання ліквідатором ОСОБА_2 копії цієї заяви за адресою його місця проживання (АДРЕСА_1), однак, поштова кореспонденція повернулась "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується додатком до поданої заяви ліквідатора (том 13, а. с. 227).

33. Ухвалою місцевого суду 27.08.2019 ОСОБА_2 було повідомлено за адресою його місця проживання (АДРЕСА_1) про прийняття заяви до розгляду та призначення дати судового засідання на 16.09.2019 на 12 год. 30 хв. Копія ухвали, надіслана йому судом поштовим відправленням, повернулась до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (том 13, а. с. 217).

34. Ухвала місцевого суду 16.09.2019, прийнята за наслідком розгляду поданої ліквідатором заяви по суті про притягнення ОСОБА_2 до субсидіарної відповідальності, також направлялась місцевим судом за адресою місця проживання ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), однак, повернута відповідно до відміток на конверті поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання" (том 14, а. с. 32).

35. Відтак, в апеляційного суду були наявними підстави вважати, що ОСОБА_2 повідомили про судове засідання, яке призначалося вперше на 16.09.2019, у неналежний спосіб та з порушенням вимог частини 6 статті 242 ГПК України.

Зазначене підтверджується правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові 12.12.2018 у справі №752/11896/17-ц про те, що повернення судової повістки без вручення її адресату з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" не підтверджує дотримання вимог процесуального закону про належне повідомлення особи про час та місце судового засідання у справі.

36. Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначив свою адресу фактичного місцезнаходження - АДРЕСА_2 (том 15, а. с. 2-6).

Встановивши зазначені обставини у їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що фізична особа ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене місцевим судом ухвалою 27.08.2019 на 16.09.2019, про наявність підстав для поновлення строків на апеляційне оскарження, а в подальшому про скасування ухвали місцевого суду як такої, що прийнята за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про час та місце засідання суду, як обов'язкової підстави для скасування рішення місцевого суду відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України.

37. З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду погоджується з правильністю висновків апеляційного суду щодо застосування зазначених норм процесуального права та вважає необґрунтованими доводи скаржника, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, яким дана відповідна оцінка апеляційним судом про неналежність повідомлення про судове засідання та неналежність повідомлення ОСОБА_2 про прийняту за наслідком розгляду спору по суті ухвалу місцевого суду 16.09.2019, що виходить за межі повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України.

38. Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 17.06.2020 у справі №924/669/17, від 17.06.2020 у справі №923/590/18, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 29.10.2019 у справі №927/1124/16, від 10.06.2020 у справі №911/3513/16, згідно пункту 12 описової частини даної постанови не спростовують в цілому правильності висновків апеляційного суду про недоведення причинно-наслідкового зв'язку між діями посадової особи (директора ОСОБА_2) за час виконання повноважень та настанням неплатоспроможності боржника і відсутності у нього активів на задоволення вимог кредиторів, що в цілому не суперечить висновками Верховного Суду та практиці застосування частини п'ятої статті 41 Закону про банкрутство (частини другої статті 61 КУзПБ) про можливість застосування субсидіарної відповідальності до визначених законодавцем суб'єктів відповідальності у випадках доведення складу цього господарського правопорушення та незалежно від вчинення цим суб'єктом кримінально-караних дій.

Касаційний суд зазначає що судові рішення у зазначених скаржником справах приймалися за встановлення різних фактичних обставин, які не є тотожними обставинам справи, яка розглядається у цьому касаційному провадженні, тому відсутні правові підстави стверджувати про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у зазначених постановах касаційного суду.

39. Як вбачається зі змісту постанови апеляційного суду, апеляційним судом дійсно взято до уваги факт відсутності кримінальних справ щодо фізичної особи (керівника боржника) ОСОБА_2 як підтвердження відсутності в діях зазначеної особи вини як керівника боржника у доведенні його до банкрутства. Разом з тим, зі змісту постанови апеляційного суду також вбачається, що зазначена обставина не була єдиною та основоположною для прийняття рішення апеляційним судом про задоволення апеляційної скарги та про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності. Апеляційним судом були також враховані інші обставини, які у свої сукупності стали підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду, оскільки наявність таких обставин спростовувала доводи ліквідатора про наявність підстав для застосування інституту субсидіарної відповідальності до колишнього директора боржника ОСОБА_2. Зазначене підтверджує прийняття апеляційним судом власного рішення з дотриманням вимог, передбачених статтями 86, 236, 238, 282 ГПК України.

40. Верховний Суд звертає увагу, що неплатоспроможність боржника та виникнення поточної заборгованості в ході процедури банкрутства є різним фактичним складом.

Питання щодо притягнення до субсидіарної відповідальності засновників, директора боржника та інших осіб, які мали вплив на прийняття управлінських рішень боржником, повинно розглядатись не лише за період керівництва товариством зазначеною фізичною особою, але й з урахуванням дій/бездіяльності осіб, які здійснювали управління боржником та його ліквідацію відповідно до рішення загальних зборів у період з 14.02.2009 по 29.09.2015 та в подальшому, після порушення провадження у справі про банкрутство судом, оскільки дослідження таких обставин має значення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями попереднього керівника боржника і наслідками неплатоспроможності, які настали в час управління боржником іншими особами.

41. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

42. У даній справі колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті постанови апеляційним судом, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

44. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 у справі №914/3120/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Й. Катеринчук

Судді О. В. Васьковський

В. Г. Пєсков
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст