При розгляді скарг на дії/бездіяльність виконавця заходи забезпечення, визначені ст.ст. 149, 150 ЦПК України НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ (ВС/КЦС у справі № 752/26606/18)

Фабула судового акту: Цивільний процесуальний кодекс передбачає певні заходи, вжиття яких спрямоване на охорону матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення (заходи забезпечення позову).

Безпосередня природа таких заходів полягає у гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог та уникнення настання негативних наслідків для особи, яка подала позовну заяву, що можуть виникнути під час судового розгляду справи. Адже в процесу розгляду спору судом відповідач може продати майно, виконавець – стягнути грошові кошти за незаконним виконавчим написом нотаріуса тощо.

Виходячи із визначення, що міститься у цивільному процесуальному законі такі заходи можуть вживатись лише при розгляді справ в порядку позовного провадження.

Проте боржнику або стягувачу такого права законом не надано, що на мою думку ставить вказаних учасників процесу у вкрай невигідне становище, адже примусове виконання рішення як завершальна стадія має визначальне значення для відновлення порушених прав або захисту від свавільна опонента. Однак законодавець з невідомої причини на таку проблему уваги не звернув.

У даній справі суди першої та апеляційної інстанцій намагались вирішити дану проблему, але Касаційний цивільний суд з ними не погодився.

Згідно рішення, що аналізується боржник звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, яку мотивував тим, що вказана особа допустила порушення положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» під час проведення оцінки квартири, що належить боржнику на праві власності. Приватним виконавцем не забезпечено доступ оцінювача до об`єкта оцінки, унаслідок чого значно занижена вартість квартири, більше ніж на один мільйон гривень. Крім того, приватний виконавець передав квартиру на реалізацію до ДП «Сетам» без попереднього ознайомлення його, як боржника за виконавчим провадженням, з результатами оцінки, що свідчить про порушенням його прав та положень законодавства про виконавче провадження.

У подальшому скаржником до суду було подано заяву про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення, яка мотивована тим, що до завершення розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця належна йому може бути відчужена, оскільки ДП «Сетам» здійснює її продаж, проводяться вже треті торги.

Суд першої інстанції вказану заяву задовольнив.

Апеляційний суд із такими висновками районного суду погодився та у своїй постанові зазначив, що зупинення стягнення на підставі виконавчого листа до завершення розгляду скарги а дії та рішення приватного виконавця у цій справі пов`язано з суб`єктивними правами заявника, а вчинені приватним виконавцем виконавчі дії з примусового стягнення майна боржника на підставі виконавчого листа можуть істотно утруднити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів боржника. Суд керувався п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» про обов`язкове зупинення виконавчого провадження у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

На вказані рішення приватним виконавцем подано касаційну скаргу, яку Об’єднаною палатою Касаційним цивільним судом було задоволено.

Приймаючи таке рішення ОП КЦС у своїй постанові вказав про таке.

За нормами ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Ураховуючи викладене, суди у порушення зазначених положень закону не врахували, що заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, суд не мав правових підстав для задоволення заяви боржника про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права - забезпечення позову.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Арештувати власне майно з метою уникнення боргу не вдасться (ВС/КЦС № 755/5333/20 від 24.02.2021)

Не кажи «гоп», поки рішення суду не пройшло касаційне оскарження/або як витребувати майно у разі скасування судового рішення про визнання права власності (ВС/КЦС по справі №367/8910/17 від 28.01.2021 р.)

ВС/КЦС: Скаргу на дії ДВС на адресу органу вказаного органу скаржнику направляти не треба?! (ВС/КЦС у справі № 569/13154/20 від 27.01.2021)

Обеспечение иска как 100% вариант остановить продажу исполнительной службой имущества должника + судебный пример положительной юридической защиты обеспечения иска в апелляционном порядке

Немотивована ухвала про забезпечення позову має наслідок дисциплінарну відповідальність судді, який виніс таку ухвалу (ВП/ВС у справі № 9901/241/19 від 6 лютого 2020р.)

Постанова

Іменем України

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 752/26606/18

провадження № 61-21640 сво 19

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),

суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Турчин Андрій Анатолійович,

заінтересована особа (стягувач) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у складі судді Колдіної О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Панченка М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А. А., заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у справі № 752/3149/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2016 року скасовано, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики та проценти за користування позикою у розмірі 4 723 852 грн. В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 3 654 грн судового збору за розгляд справи районним судом та 7 579 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом.

При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження № 57228067, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчином А. А. з примусового виконання вказаного рішення суду, йому стало відомо, що приватний виконавець допустив порушення положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» під час проведення оцінки квартири АДРЕСА_1 , що належить йому на праві власності. Приватним виконавцем не забезпечено доступ оцінювача до об`єкта оцінки, унаслідок чого значно занижена вартість квартири, більше ніж на один мільйон гривень. Крім того, приватний виконавець передав квартиру на реалізацію до державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам») без попереднього ознайомлення його, як боржника за виконавчим провадженням, з результатами оцінки, що свідчить про порушенням його прав та положень законодавства про виконавче провадження.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд зупинити реалізацію квартири АДРЕСА_1 та заборонити ДП «Сетам» вчиняти дії щодо реалізації зазначеного нерухомого майна.

24 травня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 752/3149/15-ц, виданого 07 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва, яка мотивована тим, що до завершення розгляду скарги на дії та рішення приватного виконавця належна йому квартира АДРЕСА_1 може бути відчужена, оскільки ДП «Сетам» здійснює її продаж, проводяться вже треті торги. Зазначені доводи щодо реалізації квартири підтверджуються роздруківкою з сайту ДП «Сетам».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року у складі судді Колдіної О. О. заяву ОСОБА_1 про забезпечення скарги задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого листа № 752/3149/15-ц, виданого 07 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва з примусового виконання рішення суду від 05 жовтня 2016 року у рамках виконавчого провадження № 57228067, що перебуває у провадженні приватного виконавця Турчина А. А., до розгляду скарги по суті.

Суд першої інстанції виходив із того, що предметом оскарження за скаргою ОСОБА_1 є правомірність дій приватного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа у справі № 752/3149/15-ц, а саме при зверненні стягнення на його майно, як боржника, при здійсненні оцінки нерухомого майна та його реалізації. Заявник зазначав про те, що приватним виконавцем недотримано процедуру проведення оцінки нерухомого майна у частині незабезпечення огляду оцінювачем об`єкту оцінки, та передано на реалізацію до ДП «Сетам» нерухоме майно без попереднього ознайомлення боржника з результатами оцінки.

Таким чином, дії приватного виконавця у межах зазначеного виконавчого провадження до розгляду цієї скарги по суті можуть вплинути на майнові права заявника, тому відповідно до вимог статей 149 150 ЦПК України, які регулюють забезпечення позову, пункту 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» заява про забезпечення скарги на дії та рішення приватного виконавця є обґрунтованою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчини А. А. відхилено, судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє судове рішення тим, що зупинення стягнення на підставі виконавчого листа до завершення розгляду скарги а дії та рішення приватного виконавця у цій справі пов`язано з суб`єктивними правами заявника, а вчинені приватним виконавцем виконавчі дії з примусового стягнення майна боржника на підставі виконавчого листа можуть істотно утруднити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів ОСОБА_1 . Суд керувався пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» про обов`язкове зупинення виконавчого провадження у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 752/26606/18 з Голосіївського районного суду м. Києва.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачеві - Литвиненко І. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 752/26606/18 за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А. А., заінтересована особа - ОСОБА_2 , за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року.

У лютому 2021 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року вищевказану справу прийнято до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судами порушено вимоги процесуального права, оскільки положеннями статей 149-153 ЦПК України, якими врегульовано питання забезпечення позову, не можуть бути застосовані при розгляді скарги на дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця. Зупинення стягнення на підставі виконавчого листа фактично призвело до блокування примусового виконання рішення апеляційного суду м. Києва від 06 грудня 2016 року у справі № 752/3149/15-ц у рамках виконавчого провадження № 57228067, чим порушуються його права.

При розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду (пункт 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Необхідність передачі справи, яка переглядається,на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду обґрунтовувала тим, що для належного розгляду касаційної скарги та формулювання власного правового висновку виявлено процесуальні перешкоди, пов`язані з існуванням іншого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше постановлених ухвалах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду у судових колегіях з різних судових палат: від 26 листопада 2019 року у справі № 766/15595/19 (провадження № 61-20840 ск 19); від 06 травня 2020 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 61-6916 ск 20); від 30 вересня 2020 року у справі № 2-1214/11, провадження (№ 61-13517 ск 20); від 13 листопада 2020 року у справі № 2-1214/11 (провадження № 61-15617 ск 20).

Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викликана тим, що колегії суддів з інших судових палат у наведених вище судових рішеннях дійшли різних висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: 1) одна колегія суддів відмовляла у відкритті касаційного провадження з тих підстав, що судові рішення не підлягають касаційному оскарженню; 2) інша колегія суддів повертала касаційну скаргу заявнику; 3) інша колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню і розглядають справу по суті.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню. Тому вищевказане свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення норм процесуального права. Також, вважала за необхідне відступити від зазначеного висновку щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині другій статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 оскаржував дії приватного виконавця щодо реалізації належного йому, як боржнику, майна. Одночасно заявник просив забезпечити його скаргу шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 752/3149/15-ц, виданого 07 листопада 2017 року Голосіївським районним судом м. Києва, до вирішення питання по скарзі.

Правовою підставою забезпечення скарги заявник зазначив пункт 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» про обов`язкове зупинення виконавчого провадження у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Суди попередніх інстанцій при ухваленні судового рішення керувалися положеннями статей 149 150 ЦПК України, які регулюють забезпечення позову, та пунктом 2 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

З таким висновком Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не погоджується.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

У статтях 149 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Суди, задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення скарги, у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Повноваження судів першої та апеляційної інстанцій при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, зокрема повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.

Ураховуючи викладене, суди у порушення зазначених положень закону не врахували, що заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суди, пославшись на останній абзац пункту 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно з яким судам роз`яснено, що до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження), не звернули уваги на те, що це стосується оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, суд не мав правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права - забезпечення позову.

Ураховуючи, що суди, забезпечуючи скаргу на дії та рішення приватного виконавця, застосували норми ЦПК України щодо забезпечення позову, то згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвали щодо забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 353 ЦПК України) підлягають касаційному оскарженню.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і відмову у задоволенні заяви, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 384,20 грн.

Висновки про застосування норм права

Cуд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги на дії, рішення виконавця шляхом зупинення реалізації майна, оскільки згідно з положеннями норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця.

У касаційному порядку підлягає оскарженню ухвала суду першої інстанції, після її перегляду в апеляційному порядку, та судове рішення апеляційного суду, якими вирішено питання щодо забезпечення скарги на дії державного/приватного виконавців, якщо таке клопотання розглянуто судами по суті як забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення скарги шляхом зупинення стягнення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанцій у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді