Ухвала

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 752/3149/15-ц

провадження № 61-10341ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є.

В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С.

М., Мережко М. В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича, заінтересована

особа, - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у справі № 752/3149/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 23 березня 2009 року в розмірі 4 723 852
грн та судові витрати в сумі 11 233 грн.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А. А. в ході виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 грудня 2016 року у справі № 752/3149/15-ц.

При зверненні до суду зі скаргою ОСОБА_1 просив суд зупинити реалізацію квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, та заборонити Державному підприємству "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ) вчиняти дії щодо реалізації зазначеного нерухомого майна, посилаючись на порушення приватним виконавцем чинного законодавства під час виконання судового рішення, що призвело до значного заниження вартості належної боржнику квартири, та неправомірне виставлення її на продаж.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А. А., а крім того до розгляду скарги по суті зупинено реалізацію квартири за адресою АДРЕСА_1, та заборонено ДП "СЕТАМ" вчиняти будь-які дії щодо реалізації вказаної квартири.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А. А. задоволено частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києві від 24 грудня 2018 року в частині вжиття заходів забезпечення скарги скасовано та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заборону реалізації нерухомого майна.

20 травня 2019 року (дата здачі документів на пошту) ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року та залишити в силі ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києві від 24 грудня 2018 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки згідно частини 5 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" та пункту 15 Постанови № 6 від 07 лютого 2014 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" суд має право зупинити стягнення на підставі виконавчого листа як в цілому, так і зупинивши реалізацію конкретного майна.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною 1 статті 18 Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Питання забезпечення позову врегульовані статтями 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, які містять положення щодо підстав, способів і порядку вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частини 1 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову.

При цьому, положення статей 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447, 448, 449, 450, 451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Київський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу судді Голосіївського районного суду м. Києві від 24 грудня 2018 року в частині зупинення реалізації квартири та відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заборону реалізації нерухомого майна, обґрунтовано вважав, що за своїм правовим змістом вжиті вказаною ухвалою заходи є забезпеченням скарги, в той час як суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки зупинення вчинення виконавчих дій віднесено до компетенції виконавця (стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження").

До аналогічних по суті висновків Верховний Суд дійшов в ухвалах від 29 жовтня 2018 року (справа № 766/10733/18-ц) і від 12 листопада 2018 року (справа № 161/10648/18).

Інші доводи касаційної скарги висновків Київського апеляційного суду не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України, усправі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав в своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно із частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Правильність застосування норм процесуального права Київським апеляційним судом в оскаржуваній постанові та мотивування судового рішення не викликають розумних сумнівів, а скаржником не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про необхідність розгляду скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.

На підставі викладеного постійна колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, не підлягає задоволенню клопотання ОСОБА_1, подане разом із касаційною скаргою, про заборону ДП "СЕТАМ" вчиняти дії щодо реалізації квартири

АДРЕСА_1 та зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у справі № 752/3149/15-ц ( № 752/26606/18) за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина Андрія Анатолійовича, заінтересована особа ОСОБА_2.

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заборону Державному підприємству "СЕТАМ" вчиняти дії щодо реалізації квартири АДРЕСА_1 та зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у цивільній справі № 752/3149/15-ц ( № 752/26606/18).

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта