У трудових спорах предметом перегляду є рішення роботодавця, якими зачіпаються трудові права працівника, а не накази, що стосуються організації роботи підприємства (ВС/КЦС № 755/3495/16-ц від 28.03.2018)

Фабула судового акту: У даній справі працівник, звільнений за скороченням штату вирішив у судовому порядку вирішити питання про скасування такого рішення, але у досить нестандартний спосіб.

Але Касаційний цивільний суд такої новації не оцінив…

У справі, рішення у якій пропонується до уваги читача, особа, звільнена за скороченням штату на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю.

Звільнений працівник вирішив оскаржити таке рішення обравши спосіб захисту своїх порушених прав у вигляді оскарження наказу про скорочення чисельності і штату працівників, тобто рішення, яке було передумовою для прийняття рішення про його звільнення.

Рішенням районного суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки оскарження наказу про скорочення чисельності і штату працівників не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення.

З таким рішенням погодився і апеляційний суд. У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов'язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи позовної заяви не містять таких підстав, з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника.

Незгода з такими рішеннями стала підставою для подання позивачем касаційної скарги, яку вмотивовано тим, що .

Проте, КЦС із доводами позивача також не погодився і вмотивував своє рішення наступним чином.

Трудове законодавство визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Так, Кодекс законів про працю України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Невірне зазначення норми закону у наказі, як підстави для звільнення, не свідчить про незаконність такого наказу (ВС/КЦС № 524/3490/17-ц від 27.03.2019)

Оскарження рішення церковного керівництва про звільнення працівника релігійного об’єднання не є втручанням держави у діяльність релігійної організації, на нього поширюються норми трудового законодавства (ВС/КЦС, № 212/3829/15-ц, 24.01.19)

Звільнення з роботи працівника за скороченням на період лікарняного – порушення ч.3, ст. 40 КЗпПУ (Апеляційний суд м. Києва у справі № 756/8927/15-ц)

Обов'язок доведення правомірності звільнення працівника при оспорюванні такої покладається на роботодавця (№ 273/212/16-ц від 23.01.2018)

Постанова

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/3495/16-ц

провадження № 61-1350св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Пророка В.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Первинна профспілкова організація Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року в складі судді Виниченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» (далі - РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»), первинної профспілкової організації РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання неправомірними дій та наказу, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу від 17 лютого 2011 року ОСОБА_4 обіймав посаду першого заступника директора РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».

На підставі затвердженої судом мирової угоди РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» зобов'язалась поновити його на посаді першого заступника директора з 22 січня 2011 року, що було виконано, проте без забезпечення необхідними для роботи засобами.

У подальшому наказом від 16 травня 2012 року ОСОБА_4 переведено на посаду помічника директора. Наказом від 23 січня 2014 року ОСОБА_4 переведено на посаду начальника Центрального розподільчого складу. Наказом від 23 січня 2014 року його переведено на посаду начальника Відділу постачання. Наказом від 16 травня 2015 року ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Відділу постачання.

Не погодившись з наказом про звільнення, ОСОБА_4 звернувся до суду за захистом своїх прав. Вказує, що під час розгляду цивільної справи йому стало відомо про існування наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників.

ОСОБА_4 вважає наказ від 24 листопада 2014 року незаконним, оскільки з цим наказом його не ознайомлювали; відсутнє техніко-економічне обґрунтування необхідності скорочення чисельності і штату працівників; роботодавець не вчинив всіх передбачених законом дій перед наміченим звільненням; не взято до уваги, що його незаконно не було поновлено на посаді першого заступника директора, при цьому звільнено з посади, яку він не повинен був обіймати; засідання профспілкового комітету не відбувалось, ОСОБА_4 не викликали, протокол сфальсифіковано, зокрема через відсутність члену профспілкового комітету, який підтвердив ці обставини при розгляді справи щодо звільнення; створена наказом від 01 жовтня 2014 року робоча група своїх висновків щодо запланованих змін не виклала, необхідної документації не опрацювала, рішень щодо підготовки проектів наказів не приймала, а на наявних проектах відсутні підписи робочої групи.

Зазначає також, що унаслідок таких дій у нього загострилася хвороба, у зв'язку із чим він змушений був проходити стаціонарне лікування, що призвело до втрати сталих життєвих зв'язків та потребувало докладання зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив: поновити строк для визнання неправомірними дій при складанні наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників, визнання неправомірним наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників; визнати неправомірними дії РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», Первинної профспілкової організації, директора ОСОБА_5, голови Первинної профспілкової організації ОСОБА_6, старшого інспектора з кадрів ОСОБА_7, начальника юридичного відділу ОСОБА_8 при складанні наказу від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників; визнати неправомірним наказ РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» від 24 листопада 2014 року про скорочення чисельності і штату працівників; стягнути з РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 5 000 000 грн, з Первинної профспілкової організації РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 5 000 000 грн, з ОСОБА_5 2 000 000 грн, з ОСОБА_6 2 000 000 грн, із ОСОБА_7 1 000 000 грн, з ОСОБА_8 1 000 000 грн, як відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року в задоволенні позов відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів щодо складання наказу та захворюванням позивача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду, а також зазначив, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов'язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Викладені позивачем доводи позовної заяви не містять таких підстав, з посиланням на норму закону, відповідно до яких є необхідність у реагуванні на рішення про внутрішній устрій підприємства за вимогою працівника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що дії керівників та профспілкової організації РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» щодо скорочення чисельності і штату працівників є неправомірними. На підприємстві 24 листопада 2014 року за одним номером було видано два накази, тобто накази були сфальсифіковані.

Роботодавцем техніко-економічне обґрунтування причин проведення змін на підприємстві, в визначений в законі термін, до первинної профспілкової організації підприємства та її комітету не надавалась та між роботодавцем і членами профкому ця інформація та заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень не обговорювались.

Наказ про звільнення позивача з посади начальника відділу постачань не відповідає реально займаній посаді. Скорочення першого заступника директора є неправомірним. Рішення Первинної профспілкової організації у формі протоколу було сфальсифіковано ОСОБА_7

Робоча група своїх висновків щодо узгодження намірів керівника ОСОБА_5 здійснити зміни організації не надала. Працівники підприємства та позивач не були ознайомлені з наказом про скорочення наказу, оскільки їхні підписи у цьому наказі відсутні. Також до суду не подано акт про відмову позивача в ознайомленні з цим наказом.

Допитаний в судовому засіданні свідок підтвердив, що подана відповідачами Книга реєстрації наказів по основному виду діяльності на підприємстві не існувала. Відповідачі не надали суду документи, які підтверджують правомірність проведення зміни в організації виробництва на підприємстві.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 01 жовтня 2014 року РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» видано наказ «Про створення робочої групи для проведення реорганізації структурних підрозділів».

Директором РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_10 на ім'я голови Первинної профспілкової організації працівників РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_6 внесено подання від 05 листопада 2014 року з проханням на підставі статей 40 42 43 КЗпП України розглянути подання, погодити наказ та дати згоду на звільнення працівників за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з доданим проектом наказу про скорочення чисельності і штату працівників та довідки відділу кадрів про наявність вакантних посад.

Відповідно протоколу засідання зборів профспілкового комітету РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» від 14 листопада 2014 року погоджено проект наказу «Про скорочення чисельності і штату працівників» та надано згоду на скорочення чисельності та штату працівників з дотриманням з боку адміністрації всіх вимог чинного законодавства.

РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 24 листопада 2014 року видано наказ «Про скорочення чисельності і штату працівників», додатками № 1 та № 2 до якого є, відповідно, перелік структурних підрозділів, що розформовуються, та посад, які скорочуються та виводяться з штатного розпису підприємства з 11 лютого 2015 року, а також перелік структурних підрозділів та посад, що утворюються та вводяться до штатного розпису підприємства з 11 лютого 2015 року.

Суди встановили, що ОСОБА_4 17 березня 2015 року отримав попередження про звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України згідно з наказом від 24 листопада 2014 року.

РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» 16 червня 2015 року видано наказ про звільнення начальника відділу постачання ОСОБА_4 з 16 червня 2015 року у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Так КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

З матеріалів справи убачається, що правомірність звільнення ОСОБА_4 з посади є предметом розгляду іншої справи, в межах вирішення якої судом повинно бути з'ясовано питання дотримання визначеної законом процедури звільнення працівника та обрано засіб правового захисту у разі установлення порушеного права чи інтересу позивача.

Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що не є належним способом захисту оскарження працівником рішення про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. При цьому, правом працівника залишається оспорювати власне саме правомірність його звільнення. Позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів щодо складання наказу та захворюванням позивача.

Разом з тим, апеляційним судом перевірено доводи позивача щодо фальшивості доказів та спростовано їх в установленому процесуальним законом порядку, а суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не може вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому доводи касаційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що роботодавцем порушено порядок звільнення позивача з роботи, оскільки такі вимоги не є предметом цього спору, а правомірність звільнення ОСОБА_4 з посади є предметом розгляду іншої справи.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що дії керівників та профспілкової організації РС СКП «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» щодо скорочення чисельності і штату працівників є неправомірними, оскільки такі доводи не доведено належними та допустимими доказами, а також спростовано встановленими судами обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді