Рішення щодо арешту, винесені в порядку кримінального процесу, мають оскаржуватись ВИКЛЮЧНО в порядку КПК (ВС/КЦС № 55/6685/16-ц від 05.12.2019)

Фабула судового акту: У даній справі підприємство звернулось із позовом до прокуратури обласного рівня про звільнення майна (земельної ділянки) з-під арешту мотивуючи це тим, що воно не є стороною кримінального провадження. Проте, накладений арешт не дає позивачу змоги розпочати розробку проекту землеустрою для подальшого отримання документа, яким посвідчується право користування земельною ділянкою.

Рішенням місцевого суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки на думку суду першої інстанції право власності та право користування за позивачем на земельну ділянку у встановленому законом порядку не зареєстроване та позивачем не надано доказів щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, умов та підстави користування нею попереднім власником адміністративно-лабораторного корпусу, визначення кадастрового номера і площі земельної ділянки з прив'язкою до місцевості. Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки позивачем не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності чи постійного користування земельною ділянкою, то підстави для зняття арешту зі спірної земельної ділянки відсутні.

Апеляційний суд із таким рішенням погодився.

Вказані рішення підприємством було оскаржено у касаційному порядку.

Вирішуючи справу в касаційному порядку КЦС за наслідками її перегляду провадження у ній закрив на підставі ст. 255 ЦПК України виходячи при цьому із такого.

Згідно зі статтею 174 КПК України інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Незважаючи на це суди у своїх рішеннях, вказували на те, що підприємство не є власником земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, а тому зробили помилковий висновок про наявність підстав для розгляду питання про зняття арешту у порядку цивільного судочинства.

Так обмеження у здійсненні права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нежитлове приміщення підприємства, відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого. Оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки кримінальним процесуальним законодавством передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: З клопотанням про скасування незаконного арешту на майно, крім підозрюваного чи обвинуваченого, може звернутися будь-який власник цього майна, в тому числі, шляхом укладення угоди з адвокатом (ВС/ККС, справа № 490/2167/17, 08.02.18)

КОНКУРС: Арешт тимчасово вилученого майна без повідомлення власника про розгляд: судове свавілля? (огляд ухвал судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О.А. від 10.05.2016 та від 02.09.2016 у справах № 201/6635/16-к і № 201/12426/16-к)

Хоча КПК і не встановлює чіткий перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна, адвокат власника цього майна має таке право (ВККС у справі № 487/5688/16-к від 3 липня 2018р.)

Постанова

Іменем України

05 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 755/6685/16-ц

провадження № 61-19107св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація»,

відповідач - Прокуратура міста Києва,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прокуратура Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у складі судді: Винниченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» (далі - ТОВ «КСК-Автоматизація») звернулося до суду з позовом до Прокуратури міста Києва про звільнення майна з-під арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КСК-Автоматизація» укладено договір купівлі-продажу, за яким товариство набуло право власності на адміністративно-лабораторний корпус (літ. А) по АДРЕСА_1.

Придбана позивачем будівля розташована на земельній ділянці площею 0,094 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

За заявою ТОВ «КСК-Автоматизація» від 14 березня 2007 року № 539/07 Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів» (далі - ДП «НДІБМВ») проведено обстеження адміністративної будівлі, розташованої по АДРЕСА_1, та складено технічний висновок про можливість надбудови четвертого поверху і мансардного поверху.

З метою реалізації права на проведення будівельних робіт у придбаному нежитловому приміщенні ТОВ «КСК-Автоматизація» розпочало розробку проекту землеустрою для подальшого отримання документа, яким посвідчується право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Листом Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради від 05 грудня 2012 року № 03-56/37738 ТОВ «КСК-Автоматизація» відмовлено у видачі вихідних даних для підготовки товариством проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, оскільки постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Прокуратури міста Києва від 22 жовтня 2012 року накладено арешт на цю земельну ділянку.

Листом Головного управління держземагенства у м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України від 26 червня 2014 року № 873/2.2 ТОВ «КСК-Автоматизація» відмовлено у видачі довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями у зв'язку із накладенням арешту на земельну ділянку по АДРЕСА_1.

З листа слідчого в особливо важливих справах Прокуратури міста Києва від 08 липня 2015 року № 17/1-21815-14 ТОВ «КСК-Авторизація» стало відомо про те, що у провадженні слідчого відділу прокуратури міста Києва перебуває кримінальне провадження щодо зловживання службовим становищем службовими особами Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації під час передачі у власність земельних ділянок у м. Києві за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 367, частиною третьою статті 289, частиною першою статті 205, частиною другою статті 364, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 233, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 190 КК України, в ході розслідування якого накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

ТОВ «КСК-Автоматизація» не бере участі у кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на земельну ділянку, якою позивач користується, проте арешт позбавляє його можливості реалізувати свої права землекористувача, які він набув одночасно з набуттям права власності на адміністративну будівлю, а тому такі права ТОВ «КСК-Автоматизація» підлягають захисту шляхом звільнення майна з-під арешту.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року у позові ТОВ «КСК-Автоматизація» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зі змісту договору купівлі-продажу від 27 лютого 2007 року та матеріалів справи вбачається, що право власності та право користування за позивачем на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку не зареєстроване та позивачем не надано доказів щодо визначення цільового призначення земельної ділянки, умов та підстави користування нею попереднім власником адміністративно-лабораторного корпусу, визначення кадастрового номера і площі земельної ділянки з прив'язкою до місцевості. Право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Оскільки позивачем не зареєстровано у встановленому законом порядку право власності чи постійного користування земельною ділянкою, то підстави для зняття арешту зі спірної земельної ділянки відсутні.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «КСК-Автоматизація» відхилено та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що передача земельної ділянки у власність позивача не здійснювалась та йому було надано дозвіл на розроблення проектної документації із землеустрою. Накладення арешту на вказану земельну ділянку не позбавляє позивача права користування нею та не обмежує доступ до розташованої на ній нежитлової будівлі, а тому апеляційний суд погодився із рішенням суду першої інстанції про відмову у позові.

ТОВ «КСК-Автоматизація» у касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «КСК-Автоматизація».

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права та не звернули увагу на те, що арешт земельної ділянки перешкоджає ТОВ «КСК-Авторизація» оформити право користування цією земельною ділянкою на підставі договору оренди та не дає можливості товариству розпоряджатися адміністративно-лабораторним корпусом, який належить йому на праві власності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у березні 2017 року, заступник прокуратура Житомирської області зазначав, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У межах кримінального провадження № 22012110000000031 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Київської міської ради та Київської міської державної адміністрації при передачі у власність земельних ділянок у м. Києві та за іншими фактами накладено арешт на земельну ділянку по АДРЕСА_1. Оскільки право власності чи користування земельною ділянкою за позивачем у встановленому законом порядку не зареєстроване, то підстави для зняття арешту відсутні, у зв'язку із чим суди попередніх інстанцій правильно відмовили у позові ТОВ «КСК-Автоматизація».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КСК-Автоматизація» укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким товариство набуло право власності на адміністративно-лабораторний корпус (літ. А) по АДРЕСА_1.

Адміністративно-лабораторний корпус (літ. А) розташований на земельній ділянці площею 0,094 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Судами встановлено, що слідчим відділом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 2201211000000003, яке об'єднане з кримінальним провадженням № 42013110000000055, за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 361, частиною першою статті 362, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 367, частиною третьою статті 289, частиною першою статті 205, частиною другою статті 364, частиною п'ятою статті 27, частиною 4 статті 190, частиною третьою статті 362 КК України.

Постановою слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу Прокуратури міста Києва від 22 жовтня 2012 року у межах розслідування кримінальної справи № 50-6217 (кримінальне провадження № 42013110000000055 від 22 січня 2013 року) накладено обтяження у вигляді арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_1, із забороною будь-яким особам та установам вчиняти будь-які дії.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Отже, арешт на вказану земельну ділянку, було накладено у межах кримінальної справи, відповідно до статтей 126 234 КПК України 1960 року.

Після набрання чинності КПК України 2012 року, на час звернення до суду з цивільним позовом, позивач мав право захистити свої права відповідно до норм КПК України, у порядку кримінального судочинства.

Таке право передбачене пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року: питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до пункту 10 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду, розслідуються згідно з положеннями цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України 2012 року про те, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Згідно зі статтею 174 КПК України від 2012 року інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження ? судом.

У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою у пункті першому від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» конкретизовано, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтею 174 КПК України 2012 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, вказували на те, що ТОВ «КСК-Автоматизація» не є власником земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, а тому зробили помилковий висновок про наявність підстав для розгляду питання про зняття арешту у порядку цивільного судочинства. Суди залишили поза увагою те, що обмеження у здійсненні права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нежитлове приміщення ТОВ «КСК-Автоматизація», відбулися при проведенні досудового розслідування у порядку кримінального судочинства згідно з постановою слідчого. Оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На вказану обставину звертав увагу прокурор у запереченнях на позовну заяву (а. с. 74), однак суд першої інстанції не надав цьому доводу належної правової оцінки та неправильно застосував норми процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначені недоліки суду першої інстанції також не усунув та безпідставно залишив рішення суду попередньої інстанції без змін.

Оскільки розгляд цього питання передбачено в установленому кримінальним процесуальним законом порядку, суди неправильно визначили предметну юрисдикцію спору.

Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 461/233/17-ц (провадження № 14-325цс16).

З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. При цьому позивачу слід роз'яснити про його право на судовий захист у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своє ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 січня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» до Прокуратури міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Прокуратура Житомирської області, про звільнення майна з-під арешту закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді