Арешт тимчасово вилученого майна без повідомлення власника про розгляд: судове свавілля? (огляд ухвал судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюка О.А. від 10.05.2016 та від 02.09.2016 у справах № 201/6635/16-к і № 201/12426/16-к)

I. Загальні принципи правозастосування в межах кримінального провадження

Правосуддя – одна із головних форм втілення справедливості як найвищої цінності правної держави, яка поважає людську гідність, свободу, рівність, демократію та верховенство права. У конституційних демократіях вчинення правосуддя ґрунтується на загальновизнаних засадах «добропорядного врядування» (з анг. good governance»), що спрямовані на забезпечення панування справедливості як найважливішого суспільного блага.

Морально-етична категорія "справедливість" має два фундаментальних виміри в контексті правосуддя: мовиться про матеріально-правову справедливість та процесуальну справедливість (або ж її ще йменують "процедурна справедливість"). Важливою сферою суспільних відносин, в якій саме процедурна справедливість відчутно впливає на можливість реалізації людиною своїх фундаментальних прав, вважається кримінальне судочинство. Обмеження прав людини у цій сфері допускаються внаслідок свавільних дій або рішень публічної влади, яка має виняткові повноваження на застосування примусу, що, втім, обмежуються вимогами принципу верховенством права.

Із загальних засад верховенства права випливає низка фундаментальних стандартів, з-поміж яких важливе значення мають гарантії справедливого правосуддя та поваги до прав людини.

Право на суд ґрунтується, передусім, на тому, що суддя має позитивний обов’язок забезпечити участь особи під час розгляду її юридичного питання та ухвалення рішення, що впливає на її права та обов’язки.

Водночас, якщо говорити про повагу до прав людини, то поруч з фундаментальними особистими немайновими правами, особливо вразливими в кримінальних процедурах, – правом людини на повагу до її гідності, на життя та свободу, почасти порушуються також і майнові права особи. Серед майнових прав в межах кримінального провадження найчастіше зазнає свавільного втручання право на непорушність приватної власності, яке має суттєві конституційні та конвенційні гарантії.

Проте навіть після Революції Гідності стандарти дотримання прав людини не стали абсолютом для публічної влади і трапляються ситуації, коли навіть судді нехтують такими гарантіями.

Отож пропонуємо до Вашої уваги аналітику, що проілюструє те, у якій формі може виявлятися судова несправедливість і які наслідки вона потенційно може мати для судді, що продукує таку несправедливість.

II. Фабула досліджених судових актів

У процесі досудового розслідування органи слідства встановили, що група осіб впродовж 2013-2016 років, використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності, які зареєстровані на території м. Дніпра, м. Львова, м. Києва, м. Донецька, на порушення норм Податкового Кодексу, незаконно завищують суми податкового кредиту з ПДВ у спосіб документального оформлення безтоварних операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, а також конвертують грошові кошти з території Російської Федерації на територію України (м. Київ, м. Дніпро, м. Донецьк, АР Крим) з безготівкової форми у готівкову, які надалі передають посадовим особам підприємств-зискоодержувачів, відраховуючи стабільну процентну ставку за надані послуги.

Під час виконання доручення слідчого оперативні співробітники ОУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області встановили, що до схеми конвертації та транспортування готівки причетні службові особи ПП, які займаються організацією перевезення та переданням надалі конвертованих готівкових грошових коштів посадовим особам-замовникам таких послуг, зареєстрованим на території м. Кропивницький і м. Дніпро, та пошуком кур’єрів, що здійснюють такі перевезення готівки.

Також встановлено основного кур’єра, який співпрацює з ПП. 06.05.2016 року, на підставі отриманої від УСБУ у Дніпропетровської області інформації, під час огляду речей громадянина у службовому приміщенні Межівського відділення поліції Синельниківського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, розташованому за адресою: смт Межова, вул. Соборна, оглянуті та вилучені: чорний поліетиленовий пакет з грошима в розмірі 725 075 гривень НБУ, накладна № 4148 від 04.05.2016 року, оформлена на одному аркуші білого кольору формату А5, товарно-транспортна накладна АА12 № 12541, оформлена на одному аркуші білого кольору формату А4.

Під час огляду речей громадянин пояснив, що вказані вище грошові кошти, які він перевозив у м. Кропивницький із м. Лиман, належать підприємцю. Грошові кошти у вказаному розмірі йому передала особа у м. Лиман і своїх анкетних даних вона не надала.

На підставі викладеного, щоби встановити об’єктивну істину у кримінальному провадженні, а також для відшкодування завданих збитків, прокурор просив суд накласти арешт на гроші та предмети, вилучені 06.05.2016 року під час огляду речей громадянина у службовому приміщенні Межівського відділення поліції Синельниківського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, розташованому за адресою: смт Межова, вул. Соборна, а саме: чорний поліетиленовий пакет з грошима в розмірі 725 075 гривень НБУ, накладну № 4148 від 04.05.2016 року, оформлену на одному аркуші білого кольору формату А5, товарно-транспортну накладну АА12 № 12541, оформлену на одному аркуші білого кольору формату А4, та заборонити розпоряджатися у будь-який спосіб таким майном і використовувати його.

Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі слідчого судді Антонюка О. А., дослідивши матеріли клопотання та надані йому матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про обґрунтованість вказаного клопотання і задовольнив його, оскільки, на думку суду, ті дані, які викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що для того, аби встановити відомості про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення, накладання арешту на зазначене майно є потрібним.

У підсумку, відповідно до ухвали від 10 травня 2016 року в справі № 201/6635/16-к (провадження 1кс/201/4072/2016) суд наклав арешт на гроші та предмети, вилучені 06.05.2016 року під час огляду речей громадянина у службовому приміщенні Межівського відділення поліції Синельниківського відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, розташованому за адресою: смт Межова, вул. Соборна, а саме: чорний поліетиленовий пакет з грошима в розмірі 725 075 гривень НБУ, накладну № 4148 від 04.05.2016 року, оформлену на одному аркуші білого кольору формату А5, товарно-транспортну накладну АА12 № 12541, виконану на одному аркуші білого кольору формату А4, та заборонив розпоряджатися в будь-який спосіб таким майном і використовувати його.

Окрім цього, Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська у складі слідчого судді Антонюка О. А. 2 вересня 2016 року постановив ідентичну за змістом ухвалу щодо цих самих предметів повторно (після її першого скасування апеляційним судом) вже в іншій кримінальній справі № 201/12426/16-к (провадження 1кс/201/7576/2016).

III. Зухвалі порушення приписів та принципів права, які допустив слідчий суддя

1) Щодо нехтування суддею гарантіями справедливого судового розгляду.

Як убачається зі змісту ухвал Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 10 травня та 2 вересня 2016 року, судові засідання, в яких розглядалися клопотання про арешт майна від 10 травня та від 1 вересня 2016 року, проводилися без участі володільця та власника вилученого майна, яких про засідання не було повідомлено.

Згідно з частиною першою статті 172 КПК клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності – також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Відповідно до частини другої цієї статті клопотання може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їхніх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Проте треба пкцентувати увагу на тому, що таке правило встановлене лише щодо майна, яке не було тимчасово вилучене. Тобто стаття 172 КПК експліцитно (текстуально) не уповноважує суддю розглядати клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно без завчасного повідомлення власника майна про розгляд такого клопотання. А отже, ці дії судді Антонюка О. А. у будь-якому разі треба вважати незаконними.

За змістом частини другої ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою.

З огляду на вимоги частини другої статті 134 КПК виклик власника майна є обов’язком суду. Проте хоча законодавством і передбачена можливість розгляду справи без участі власника вилученого майна, суддя чітко зв’язаний вимогами приписів процесуального закону і у будь-якому разі зобов’язаний викликати такого власника в судове засідання.

Одночасно матеріали обох ухвал (як від 10 травня 2016 року, так і від 2 вересня 2016 року), постановлених суддею Антонюком О. А. у справах № 201/6635/16-к та № 201/12426/16-к відповідно, не містять жодних підтверджень того, що ймовірних власників майна чи особу, в якої було вилучено майно (користувача майном), було повідомлено про час та місце розгляду вказаних клопотань про арешт майна.

Зважаючи на це, обґрунтованим, на нашу думку, треба вважати висновок про те, що у процесі розгляду справи суддя порушив право особи, в якої майно було вилучене, та ймовірних власників такого майна на справедливий суд як основоположне право людини у спосіб невжиття належних та потрібних заходів для забезпечення їхньої участі у судовому розгляді.

2) Необґрунтованість рішення про накладення арешту на майно, зважаючи на вимоги ст. 170 КПК – свавільне порушення права на непорушність приватної власності.

Відповідно до частини першої статті 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Як вбачається зі змісту ухвал від 10 травня та 2 вересня 2016 року, суддя Антонюк О. А. визнав ці клопотання обґрунтованими, зазначивши, що суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження, дають підстави для висновку, що накладання арешту на зазначене майно є необхідним. Водночас суддя не вказав, які саме матеріали справи свідчать про потребу накладення такого арешту.

Згідно з вимогами частини першої статті 371 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Приписами частини четвертої статті 371 КПК визначено, що вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Втім, з аналізу мотивувальної частини ухвал від 10 травня та 1 вересня 2016 року випливає, що суддя Антонюк О. А. не зазначив жодних обґрунтованих мотивів чи підстав їхнього ухвалення, не вказавши, з яких міркувань він погоджується з аргументами слідчого.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain») від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, § 29).

Втім, у цьому випадку мовиться не про брак «детальної відповіді на кожний аргумент», а про загальну відсутність мотивації, що суперечить вимогам частини другої статті 170 КПК, яка концептуально містить стандарт «виняткової виправданості обставин», за наявності хоча б однієї з яких допускається арешт майна. Тому абсолютна невмотивованість ухвал від 10 травня та 1 вересня 2016 року, постановлених суддею Антонюком О. А., – приклад свавілля «поза розумним сумнівом» навіть для стороннього незацікавленого спостерігача.

Також частиною другою статті 170 КПК встановлено вичерпний перелік підстав, з яких суд може накладати арешт на майно. Відповідно до положень вказаної норми арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У обох досліджених нами ухвалах не міститься жодних посилань на матеріали кримінального провадження, які взяв до уваги суд, а також покликань на докази того, що накладення арешту було необхідним для досягнення цілей, закритий перелік яких визначений частиною другою статті 170 КПК.

Про особливу зухвалість порушень, які допустив суддя Антонюк О. А., свідчить те, що суддя постановив нову ухвалу від 1 вересня 2016 року після скасування аналогічної ухвали апеляційним судом. І той факт, що суддя Антонюк О. А. без наведення будь-яких мотивів знехтував правовою позицією, викладеною у судовому рішенні апеляційного суду, підтверджує усвідомлений характер такого процесуального безчинства.

За цих умов можна стверджувати про те, що необґрунтоване та незаконне застосування арешту майна порушує таке основоположне право людини як право власності, гарантоване статтею 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зміст якої кореспондується з положеннями статті 41 Конституції України.

IV. Що ж відбулося із цими судовими рішеннями та яка доля спіткала слідчого суддю, що їх ухвалив?

1. Позиція апеляційного суду: процесуальне свавілля зупинене.

1.1. Слід зауважити, що ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка О. А. від 10 травня 2016 року в справі № 201/6635/16-к була оскаржена власником майна, на яке було накладеного арешт, апеляційним порядком до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2016 року у цій справі апеляційну скаргу заявника суд задовольнив частково. Скасував ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2016 року, якою задоволене клопотання слідчого ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Аріфуліна Р. Ф., погодженого з прокурором про арешт майна, яке вилучене у ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140000000110 від 11 лютого 2014 року. Натомість постановив нову ухвалу суду, якою клопотання слідчого ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Аріфуліна Р. Ф., погодженого з прокурором про арешт майна, що вилучене у ОСОБА_4 в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140000000110 від 11 лютого 2014 року – повернув для виконання вимог ст. 171 КПК протягом 72 години з дня отримання ухвали.

Свою позицію апеляційний суд мотивував тим, що ані орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ані слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули увагу на те, що на день розгляду справи в суді першої інстанції, жодній особі у цьому кримінальному провадженні не вручена підозра, жодна особа не визнана потерпілою, розмір завданих кримінальним правопорушенням збитків у належний спосіб не визначено та цивільний позов не заявлений в межах кримінального провадження.

Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про арешт майна не відповідає встановленим чинним законодавством вимогам щодо його змісту, на що слідчий суддя не звернув уваги та на порушення вимог ч. 3 ст. 172 КПК дійшов необґрунтованого висновку про потребу його задоволення.

Саме тому із висновком слідчого судді про задоволення клопотання слідчого із зазначених в ухвалі мотивів, колегія суддів й не погодилася, оскільки у слідчого судді були наявні підстави для повернення клопотання слідчому для усунення його недоліків.

1.2. Більше того, ідентична за змістом ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка О. А. від 2 вересня 2016 року в справі № 201/12426/16-к, якою суд повторно наклав арешт на те саме тимчасово вилучене майно, також була оскаржена власником майна до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційним порядком.

Згідно з ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2016 року у цій справі апеляційну скаргу адвоката в інтересах громадянина було задоволено частково.

Скасовано ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 2 вересня 2016 року про накладення арешту на майно та постановлено нову ухвалу суду, якою клопотання слідчого з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області в межах кримінального провадження № 12014140000000110 від 11.02.2014 року повернуто прокурору для належного виконання вимог ст. 171 КПК протягом 72 годин з дня отримання ухвали.

На обґрунтування своєї правової позиції апеляційний суд зазначив, що у кримінальному провадженні, яке 11.02.2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140000000110 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 205 КК, жодні особи не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які згідно з законом несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння.

Погоджуючи клопотання слідчого, прокурор не врахував те, що у ньому не міститься посилання на докази факту завдання шкоди і розміру шкоди. Зважаючи на це, колегія суддів вважала за потрібне повернути прокурору матеріали для належного виконання вимог ст. 171 КПК.

2. Приречення судді на покарання. Що ж вирішила ВРП?

Також названі нами зухвалі порушення суддею Антонюком О. А. принципів та приписів права, що були встановлені й апеляційним судом, стали предметом перевірки у межах дисциплінарного провадження щодо нього у Вищій раді правосуддя. Зокрема, до Вищої ради юстиції* (*з 12 січня 2017 року вона була реорганізована у Вищу раду правосуддя) 12 вересня 2016 року (вх. П-1607/1/7-16) надійшла скарга Петренка Миколи Миколайовича щодо дій судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка О. А. під час постановлення ухвал суду від 10 травня та від 2 вересня 2016 року (справи № 201/6635/16-к та № 201/12426/16-к відповідно) про задоволення клопотань слідчих з ВС ОВС СУФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 10 травня 2016 року та від 1 вересня 2016 року про арешт майна.

Відповідно до рішення колегії Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 під головуванням Мамонтової І. Ю., за участю членів ТДП ВРП: Гречківського П. М., Овсієнка А. А., Худика М. П., Мірошниченка А. М. ухвалили притягнути суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка Олександра Андрійовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді подання про усунення на 6 місяців від вчинення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим спрямуванням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, і кваліфікаційним оцінюванням надалі для підтвердження здатності судді вчиняти правосуддя у відповідному суді.

Не погодившись із рішенням колегії Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюк Олександр Андрійович подав скарги на вказане рішення до Вищої ради правосуддя, у яких просив скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 та закрити стосовно нього дисциплінарне провадження.

Рішенням колегії Вищої ради правосуддя від 17 жовтня 2017 року № 3307/0/15-171 № 344/1дп/15-17 під головуванням заступника Голови ВРП Беляневича В. Е., за участю членів ВРП: Бойка А. М., Волковицької Н. М., Гусака М. Б., Комкова В. К., Лесько А. О., Малашенкової Т. В., Маловацького О. В., Нежури В. А., Олійник А. С., Шапрана В. В. змінено рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 26 липня 2017 року № 2240/3дп/15-17 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка Олександра Андрійовича. Колегія ВРП ухвалила застосувати до судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Антонюка Олександра Андрійовича дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

За таких обставин, можна стверджувати, що суддя Антонюк О. А. здійснив низку порушень процесуального законодавства під час розгляду справ № 201/6635/16-к та № 201/12426/16-к, зокрема, очевидною сваволею треба вважати ігнорування суддею правової позиції апеляційного суду щодо необґрунтованості клопотання після скасування першої із постановлених суддею ухвал, а також задоволення ідентичного за змістом клопотання про арешт майна. Внаслідок цього ухвали, постановлені суддею Антонюком О. А., неправомірно обмежували такі фундаментальні права людини як право власності та право на справедливий суд, що є неприпустимим у правній державі.

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №201/6635/16-к

провадження 1кс/201/4072/2016

У Х В А Л А

10 травня 2016 року

Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого - слідчого судді Антонюк О.А.

При секретарі - Джамалова С.Г.

За участю:

Прокурора - Лаврентьєв М.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Дніпропетровську клопотання у кримінальному провадженні №12014140000000110 від 11.02.2014 року, слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Аріфуліна Р.Ф., погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Лаврентьєвим М.М., про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2016 слідчий звернувся до суду з клопотанням погодженим з прокурором про накладення арешту на майно.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що відділом кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014140000000110 від 11.02.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється прокуратурою Дніпропетровської області.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що група осіб, до складу якої входять ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та інші невстановлені на даний час особи, впродовж 2013-2016 років, використовуючи реквізити підприємств з ознаками фіктивності (перелік підприємств надається на окремому аркуші), які зареєстровані на території м. Дніпропетровська, м. Львова, м. Києва, м. Донецька, в порушення норм Податкового Кодексу України, незаконно завищують суми податкового кредиту з ПДВ шляхом документального оформлення безтоварних операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей, а також конвертують грошові кошти з території Російської Федерації на територію України (м. Київ, м. Дніпропетровськ, м. Донецьк, АР Крим), з безготівкової форми у готівку, яку в подальшому передають посадовим особам підприємств - вигодонабувачів, за вирахуванням процентної ставки за надані послуги.

Під час виконання доручення слідчого оперативними співробітниками ОУ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було встановлено, що до схеми конвертації та транспортування готівки, причетні службові особи ПП ОСОБА_2 (НОМЕР_1), які займаються організацією перевезення та подальшою передачею проконвертованих готівкових грошових коштів посадовим особам - замовникам таких послуг, зареєстрованих на території м. Кіровоград, м. Дніпропетровськ, та пошуком кур'єрів, які здійснюють такі перевезення готівки.

Також встановлено основного кур'єра, який співпрацює з ПП ОСОБА_2 (НОМЕР_1), а саме: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1

06.05.2016 року, на підставі отриманої від УСБУ у Дніпропетровської області інформації, під час огляду речей ОСОБА_9, у службовому приміщенні Межівського відділення поліції Синельниківсьго відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, розташованому за адресою: смт. Межова, вул. Соборна, оглянуто та вилучено чорний поліетиленовий пакет з грошима в сумі 725 075 гривень НБУ, накладна № 4148 від 04.05.2016 р. виконана на одному аркуші білого кольору формату А5, товарно-транспортна накладна АА12 № 12541виконана на одному аркуші білого кольору формату А4.

Під час огляду речей ОСОБА_9, пояснив, що вказані вище грошові кошти належать підприємцю ОСОБА_10 які він перевозив у м. Кіровоград, із м. Красний Лиман. Грошові кошти в указаній сумі йому передала особа у м. Красний Лиман, анкетних даних котрій він не вказав.

На підставі викладеного прокурор з метою встановлення об'єктивної істини по кримінальному провадженню, а також з метою відшкодування завданих збитків, просив суд накласти арешт на гроші та предмети, вилучені 06.05.2016 року, під час огляду речей ОСОБА_9, у службовому приміщенні Межівського відділення поліції Синельниківсьго відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, розташованому за адресою: смт. Межова, вул. Соборна, а саме: чорний поліетиленовий пакет з грошима в сумі 725 075 гривень НБУ, накладна № 4148 від 04.05.2016 р. виконана на одному аркуші білого кольору формату А5, товарно-транспортна накладна АА12 № 12541 виконана на одному аркуші білого кольору формату А4, та заборонити розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав на його задоволенні наполягав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України судовий процес технічними засобами не фіксувався.

У судове засідання інші сторони кримінального провадження не з'явилися, що відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду даного клопотання.

Вислухавши думку прокурора, а також дослідивши матеріли клопотання та надані суду матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою встановлення відомостей про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення накладання арешту на зазначене майно є необхідним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110 168-169 170-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на гроші та предмети, вилучені 06.05.2016 року, під час огляду речей ОСОБА_9, у службовому приміщенні Межівського відділення поліції Синельниківсьго відділу поліції ГУ НП у Дніпропетровській області, розташованому за адресою: смт. Межова, вул. Соборна, а саме: чорний поліетиленовий пакет з грошима в сумі 725 075 гривень НБУ, накладна № 4148 від 04.05.2016 р. виконана на одному аркуші білого кольору формату А5, товарно-транспортна накладна АА12 № 12541 виконана на одному аркуші білого кольору формату А4, та заборонити розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Строк оскарження ухвали п'ять днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя О.А. Антонюк

• 6

  Сподобалося

• 6261

  Переглядів

• 0

  Коментарі