ВС/КЦС: дійшов висновку про наявність підстав для звільнення заявника від сплати судового збору, поклавшись на довідку ГФС про відсутність у заявника доходу у 2018 та 1 кв. 2019 року (ВС/КЦС, № 761/12145/17,02.08.19)

Фабула судового акта: Конституційний Суд України у рішенні від 28.11.2013 N 12-рп/2013 звертав увагу на те, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 N R (81) 7, а саме: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело, слід мати на увазі, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії «Тіннеллі та сини, Лтд. та ін.» і «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства», Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72). При цьому, ЄСПЛ в якості «законної мети» визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі «Станков проти Болгарії» (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

У ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, чинне законодавство України надає судам дискреційні повноваження вирішувати питання про звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або надання відстрочки (розстрочки) його сплати. Однак, такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати вагомі підстави відмови у задоволенні відповідних заяв (клопотань), оскільки відсутність обґрунтування, так само як і безпідставна відмова, може стати перешкодою в реалізації права на доступ до суду, гарантованого у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Справа, що пропонується увазі читачів, є нечастим прикладом застосування наведених приписів. Отже, заявник клопотав про звільнення від сплати судового збору на підтвердження чого надав довідки Головного управління Державної фіскальної служби, відповідно до яких заявник немає доходу з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Вирішуючи питання про звільнення заявника від сплати судового збору на його користь, Верховний Суд виходив із того, що суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Ч. 2 цієї ст. передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Таким чином, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, суд дійшов висновку, що наявні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору.

Аналізуйте судовий акт: Подання позивачем або відповідачем апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір сплаті не підлягає (КАС/ВС від 25.06.2019р, № 194/1112/16-а)

Судовий збір за декілька прохань суду «визнати протиправним акт», «скасувати», «визнати нечинним», «зобов’язати прийняти рішення», тощо сплачується як за одну позовну вимогу немайнового характеру (ВС/КЦС, №640/21330/18 від 12 листопада 2019р.

Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи, закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням (ВС/КЦС, № 686/114/16-ц, 04.07.18)

Навіть якщо і виграєш суд, то судовий збір не стягнеш з відповідача, який законом звільнений від його сплати?! (ВСУ від 28 лютого 2017р. у справі № 21-3829а16)

Ухвала

02 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 761/12145/17

провадження № 61-11495ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, про визнання договору дарування удаваним правочином,

В С Т А Н О В И В:

20 червня 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, повний текст якої апеляційним судом було складено 04 червня 2019 року. Тому ОСОБА_1 не пропущено строк звернення до суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року касаційну скаргу було залишено без руху для усунення виявлених недоліків.

У липні 2019 року ОСОБА_1 вимоги ухвали від 27 червня 2019 року було виконано та надано довідку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 липня 2019 року № 82964/Б/26 - 15 - 59 - 04.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору на підтвердження чого надав довідку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02 травня 2019 року № 56339/Б/26-15-59-04 та довідку Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 15 липня 2019 року № 82964/Б/26 - 15 - 59 - 04. Згідно яких вбачається, що заявник немає доходу з 1 кварталу 2018 року по 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року.

Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, Верховний Суд виходить із того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.

Згідно з частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Частиною другої цієї статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, суд дійшов висновку, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року.

З огляду на вищевикладене, клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягає задоволенню.

Згідно з частиною п`ятої статті 394 ЦПК України, якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є обґрунтованою, він відкриває провадження, про що постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 394, 395, 436 ЦПК України

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 січня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у розмірі 1 280 грн.

Відкрити касаційне провадження у даній справі.

Витребувати із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/12145/17за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, про визнання договору дарування удаваним правочином.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 23 серпня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Литвиненко