Суддя, який раніше висловився щодо винності особи у іншій справі про ті ж події в порядку іншого судочинства ПІДЛЯГАЄ відводу (ВС/ККС № 552/4932/17 від 13.12.2018)

Фабула судового акту: Нормами частини першої статті 21 Кримінального процесуального кодексу України як одну з гарантій дотримання прав учасника кримінального процесу визначає гарантування права на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Аналогічні норми містить і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частина 1 статті 75 КПК України як підставу для відводу судді передбачає зокрема наявність інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.

У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України за те, що він перебуваючи в магазині на ґрунті неприязних відносин умисно наніс декілька ударів руками по голові потерпілому, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.

З рішенням про винуватість та відсутність порушень норм процесуального та матеріального права погодився і суд апеляційної інстанції.

Натомість на такі рішення засудженим подано касаційну скаргу у якій він послався на те, що суди при винесенні вироку та ухвали дійшли хибного висновку щодо його винуватості в інкримінованому злочині, оскільки він діяв у межах необхідної оборони та завдав потерпілому тілесних ушкоджень, захищаючись від нього. Вказує на те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях і суперечливих показаннях свідків, а матеріали провадження не містять доказів його винуватості. При цьому зазначає про безпідставну відмову судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні клопотань про допит свідків, заявлених стороною захисту, неправильне вирішення цивільного позову. Також засуджений зауважує щодо підписання рішення суду неналежним складом суду та порушення таємниці нарадчої кімнати.

Переглядаючи матеріали справи ККС вирок суду першої інстанції скасував з наступних підстав.

У п. 1 ст. 6 Конвенції зазначено «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Стаття 75 КПК України передбачає, зокрема, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Відповідно до матеріалів справи суддя, який ухвалив вирок щодо засудженого раніше прийняв рішення в адміністративній справі про притягнення засудженого до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Під час розгляду даної справи вказаний суддя з'ясовував питання, пов'язані із вчиненим кримінальним правопорушенням та стосунками між засудженим і потерпілим, які передували подіям кримінального провадження.

Надалі у вироку, обґрунтовуючи висновок про винуватість, суддя аналізував показання потерпілого і свідків, аналогічні наведеним у вищезазначеному рішенні в адміністративній справі, ухваленим тим же суддею.

Тобто, суддя сформував свою думку про обставини вчиненого злочину та стосунки між засудженим та потерпілим під час розгляду адміністративної справи і не відступив від неї при розгляді кримінального провадження.

Таким чином в даному випадку має місце порушення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України та пункту 1 ст. 6 Конвенції, що є підставою для скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду.

Аналізуйте судовий акт: Фрунзівський районний суд Одеської області: Норми чинного КУпАП не регулюють порядок вирішення клопотання про відвід судді, який розглядає справу, що не виключає застосування в такому випадку аналогії закону (справа № 517/442/18, 04.09.18)

Вирішення слідчим суддею питання щодо наявності ознак злочину у діях голови суду, який є керівником слідчого судді є підставою для відводу (Личаківський райсуд м. Львова № 463/5844/17 від 14.12.2017)

ВС/ККС: Кримінальне провадження є таким, що здійснюється у формі приватного обвинувачення у разі, якщо не містить обтяжуючих обставин викладених у диспозиції відповідної статті КК (ВС/ККС № 750/7366/15-к від 16.10.2018)

Вирок: Навіть за легкі тілесні ушкодження можна отримати судимість або побутовий злочин за ч. 1, ст. 125 КК України (Вирок Жовтневий райсуд м. Харкова від 6 грудня 2016р. у справі № 639/4583/16-к )

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 р.

м. Київ

справа № 552/4932/17

провадження № 51-5235 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Маринича В.К., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Медицької У.І.,

прокурора Ткачук Г.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 09 червня 2017 року близько 17.30, перебуваючи в магазині «Ельдорадо», що розташований в приміщенні за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 6/1, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс декілька ударів руками по голові потерпілому ОСОБА_2, спричинивши останньому легких тілесних ушкоджень.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне вирішення цивільного позову, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суди належним чином не дослідили усіх матеріалів провадження і дійшли хибного висновку щодо його винуватості в інкримінованому злочині, оскільки він діяв у межах необхідної оборони та завдав потерпілому тілесних ушкоджень, захищаючись від нього. Вказує на те, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях і суперечливих показаннях свідків, а матеріали провадження не містять доказів його винуватості. При цьому зазначає про безпідставну відмову судами першої та апеляційної інстанцій у задоволенні клопотань про допит свідків, заявлених стороною захисту, неправильне вирішення цивільного позову. Також засуджений зауважує щодо підписання рішення суду неналежним складом суду та порушення таємниці нарадчої кімнати.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого та просив залишити без зміни ухвалені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог п.1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення кримінального процесуального закону.

Частиною першою статті 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Положенням частин 1, 5 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У п. 1 ст. 6 Конвенції зазначено «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…незалежним і безстороннім судом…, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Стаття 75 КПК України передбачає, зокрема, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Європейський суд у своїх рішеннях у справах «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), «Білуха проти України» (рішення від 09 листопада 2006 року), «Рудніченко проти України» (рішення від 11 липня 2013 року) вказав на те, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суддя Шиян В.М., який 25 вересня 2017 року ухвалив вирок щодо ОСОБА_1, 28 серпня 2017 року прийняв рішення в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Під час розгляду даної справи суддя Шиян В.М. з'ясовував питання, пов'язані з подіями 09 червня 2017 року та стосунками між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які передували подіям кримінального провадження.

Надалі у вироку, обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1, суддя Шиян В.М. аналізував показання потерпілого ОСОБА_2 і свідків, аналогічні наведеним у вищезазначеному рішенні в адміністративній справі, ухваленим тим же суддею.

Тобто, суддя Шиян В.М. сформував свою думку про події 09 червня 2017 року та стосунки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 під час розгляду адміністративної справи і не відступив від неї при розгляді кримінального провадження.

Суд уважає, що в даному випадку має місце порушення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України та пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Зазначений висновок узгоджується й з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові № 13-13зво18 від 14 листопада 2018 року у справі №1-96/2007.

Через допущені істотні порушення вимог КПК вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді першої інстанції, тому інші доводи касаційної скарги засудженого Судом не досліджуються, оскільки їх оцінка можлива тільки після усунення зазначених порушень.

Оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи провадження, зокрема, за апеляційної скаргою обвинуваченого ОСОБА_1, належним чином його доводів не перевірив, підлягає скасуванню й ухвала суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального законів проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість і достатність, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м. Полтави від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді