Фрунзівський районний суд Одеської області: Норми чинного КУпАП не регулюють порядок вирішення клопотання про відвід судді, який розглядає справу, що не виключає застосування в такому випадку аналогії закону (справа № 517/442/18, 04.09.18)

Фабула судового акта: В цій справі (розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією) інтерес представляє не стільки те, що відвід судді з мотивів перебування з останнім в дружних відносинах, заявила особа, стосовно якої складено цей протокол, скільки той факт, що суд задовольним зазначену заяву незважаючи на те, що норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення клопотання про відвід судді, який розглядає справу.

В цьому випадку суд застосував аналогію закону, зазначивши, що у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд, зокрема, зауважив, що наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечені судом умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

Крім того, суд зазначив, що у відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 - у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Аналізуйте судовий акт: СУД: Спрощення захисту - залучення прокурора у справу про адміністративне правопорушення по "п'яній" статті 130 КУпАП

Протокол про адміністративне правопорушення, складений державною службою України з питань праці, має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП (постанова Апеляційного суду Одеської області від 05.05.2017 р.).

За подання апеляційної чи касаційної скарги при оскарженні постанови про адміністративне правопорушення судовий збір НЕ сплачується (ВСУ від 13 грудня 2016 р. у справі 306/17/16-а)

Справа № 517/442/18

Провадження № 3/517/124/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2018 року смт. Захарівка Одеської області

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Тростенюка В.А., секретаря Грабової І.Г., за участю прокурора Костяк О.С., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли від начальника управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії КК № 044409, виданий Фрунзівським РВ УМВС України в Одеській області 15.07.1998 року, громадянина України, одруженого, не судимого, працюючого на посаді Карабанівського сільського голови Захарівського району Одеської області, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст.172-6 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Фрунзівського районного суду Одеської області надійшов протокол № 531 про адміністративне правопорушення, повязане з корупцією та матеріали додані до вказаного протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя та розпорядженням щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 66/18 від 22.08.2018 року справа про адміністративне правопорушення № 517/442/2018 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-6 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 передана на розгляд судді Фрунзівського районного суду Одеської області Тростенюку В.А.

31 серпня 2018 року до канцелярії суду ОСОБА_1 надав заяву про відвід судді Тростенюку В.А., оскільки він та суддя Тростенюк В.А. перебувають у дружніх стосунках, тому з метою уникнення будь-яких сумнівів в обєктивності судді, просить відвести суддю Тростенюка В.А. від розгляду даної справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву про відвід судді підтримав, просив її задовольнити, мотивуючи тим, що між ним та суддею Тростенюком В.А. склались дружні стосунки, а тому з метою уникнення будь-яких сумнівів в обєктивності, в безсторонності та неупередженості судді, просить відвести суддю Тростенюка В.А. від розгляду даної справи.

Прокурор вважав за необхідне задовольнити заяву особи, що притягується до адміністративної відповідальності про відвід судді.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечив щодо задоволення заяви про відвід, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тростенюку В.А., які жодними доказами не підтверджені, суд приходить до такого висновку.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Норми чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення не регулюють порядок вирішення клопотання про відвід судді, який розглядає справу, суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.1996 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території дію статті 25 Конвенції прозахист прав людини іосновоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини приймати від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб заяви на імя Генерального Секретаря Ради Європи про порушення Україною прав, викладених у Конвенції, та статті 46Конвенції прозахист прав людини іосновоположних свобод 1950 року щодо визнання обовязковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

П.1 ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція) (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Так у відповідності до п.п. 49-54 рішення Європейського Суду з прав людини, Справа "Білуха проти України" (Заява N 33949/02) від 9.11.2006 року, яке є остаточним відповідно до умов, зазначених у п. 2 статті 44 Конвенції: 49. Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.

Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

50. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).

53. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "ОСОБА_2 проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "ОСОБА_3 проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, має визначатись за субєктивним та обєктивним критеріями. Згідно з обєктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності (вісник ВСУ № 4/2008 стор. 31).

Крім цього, в п.п. 66, 67, 69, 70 Рішення ЄСПЛ «Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року № N 4785/02, зазначено, що: «…п.66. Згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

67.Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).

69. Застосовуючи об'єктивний критерій, слід з'ясувати, чи існують, окрім самої поведінки судді, певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності. Тобто при визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 44, та рішення у справі "Феррантеллі та Сантанджело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), рішення від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-III, с. 951-952, п. 58).

70. У цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення або, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (див. рішення у справі De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, серія A, N 86, с. 14, п. 26). Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна (Wettstein), там само, та рішення у справі "Castillo Algar v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3116, п. 45).

Таким чином, наявність безсторонності визначається фактором, чи забезпечення судом умов, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності , про що і зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Білуха проти України від 9 листопада 2006 року та Справа Мироненко та Мартенко проти України» від 10.12.2009 року.

У відповідності до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року №34 розяснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

У відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Рада суддів України у період між зїздами суддів України організовує виконання рішень зїзду суддів України та контроль за їх виконанням, а також вирішує питання про скликання зїзду суддів України.

Рішення Ради суддів України є обовязковими для всіх органів суддівського самоврядування.

Вищенаведені дані дають підстави і право керуючись до п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року № 34 задовольнити відвід по даній справі, з метою уникнення конфлікту інтересів, оскільки подальший розгляд справи може викликати сумнів в моїй обєктивності та неупередженості, а також перешкодить бути обєктивним і неупередженим під час безпосереднього розгляду даної справи.

Незважаючи на наведені обставини, до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження вказаних у заяві обставин, однак з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивності і неупередженості судді у даній справі, з метою забезпечення особі, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення права на справедливий суд, подана заява підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись п.4 рішення Ради суддів від 8 червня 2017 року № 34 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 7, 33, 172-6 ч.2 221 245 266 283 284 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити заяву про відвід судді Тростенюку В.А. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 ч.2 КУпАП відносно гр. ОСОБА_1

Матеріали адміністративної справи № 517/442/18 про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст. 172-6 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 передати до канцелярії Фрунзівського районного суду для подальшого розподілу.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: