ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ

З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ізмайлової Т.Л.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Карпенко С. О., Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського музею історії релігії про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 6 квітня 2016 року,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до Львівського музею історії релігії про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначала, що на підставі наказу керівника Львівського музею історії релігії від 31 травня 2012 року № 42-к прийнята на посаду музейного доглядача з 1 червня 2012 року.

Згідно з наказом директора Львівського музею історії релігії від 26 листопада 2015 року № 50-вс їй оголошено догану за невиконання без поважних причин трудових обов'язків.

Відповідно до наказу від 8 грудня 2015 року № 54-вс музейному доглядачу ОСОБА_3 оголошено догану за невиконання без поважних причин трудових обов'язків і порушення трудової дисципліни, а саме: залишення нею без нагляду дорученої експозиції та перешкоджання у цей час науковому співробітнику музею проводити екскурсію.

Позивач вважає оголошені догани незаконними та такими, що є наслідком неприязних стосунків, що склалися між нею та керівництвом музею. Просила визнати незаконними і скасувати накази від 26 листопада та 8 грудня 2015 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 9 лютого 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано наказ директора Львівського музею історії релігії від 26 листопада 2015 року № 50-вс та наказ від 8 грудня 2015 року № 54-вс.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 6 квітня 2016 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 9 лютого 2016 року в частині скасування наказу директора Львівського музею історії релігії від 8 грудня 2015 року № 54-вс скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення, оскільки відповідачем не надано доказів порушення нею трудових обов'язків, зокрема самовільне проведення нею екскурсій та невиконання положень посадової інструкції.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним і скасування наказу директора Львівського музею історії релігії від 8 грудня 2015 року № 54-вс та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у позові, виходив із доведення відповідачем порушення позивачем трудової дисципліни, які полягали у її відсутності під час чергування у довіреному їй експозиційному залі.

З такими висновками апеляційного суду погоджується колегія суддів касаційної інстанції, зважаючи на наступне.

Судами встановлено, що з 1 червня 2012 року ОСОБА_3 підставі наказу керівника Львівського музею історії релігії від 31 травня 2012 року № 42-к обіймає посаду музейного наглядача.

2 квітня 2014 року між Львівським музеєм історії релігії та музейним доглядачем ОСОБА_3 укладено договір про матеріальну відповідальність, за умовами якого останній передано на збереження музейні цінності, розміщені в експозиційних залах, в яких вона чергує як підмінний музейний доглядач за графіком, розробленим науково-освітнім відділом.

Згідно з наказом директора Львівського музею історії релігії від 26 листопада 2015 року № 50-вс ОСОБА_3 оголошено догану за невиконання без поважних причин трудових обов'язків. Підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності є доповідна записка молодшого наукового співробітника ОСОБА_4 від 28 жовтня 2015 року № Д-1, акт № 2 від 13 листопада 2015 року та пояснювальна записка ОСОБА_3 від 26 листопада 2015 року.

Згідно з актом № 2 від 13 листопада 2015 року, складеним молодшим науковим співробітником ОСОБА_4, головним бухгалтером ОСОБА_5 та старшим науковим співробітником ОСОБА_6,27 жовтня 2015 року ОСОБА_3 була відсутня на робочому місці у відділі "Східні релігії" та проводила екскурсію відвідувачам у відділі "Православ'я", що не передбачено її посадовими обов'язками.

У доповідній записці від 26 листопада 2015 року ОСОБА_3, пояснила, що 27 жовтня 2015 року вона трудову дисципліну не порушувала, екскурсій не проводила, а лише відповідала на запитання відвідувачів.

Відповідно до наказу директора Львівського музею історії релігії від 8 грудня 2015 року № 54-вс музейному доглядачу ОСОБА_3 оголошено догану за невиконання без поважних причин трудових обов'язків і порушення трудової дисципліни, а саме: залишення нею без нагляду дорученої експозиції та перешкоджання у цей час науковому співробітнику музею проводити екскурсію. Підставами притягнення до дисциплінарної відповідальності є доповідна записка старшого наукового співробітника ОСОБА_7 від 11 листопада 2015 року, акт № 1 від 13 листопада 2015 року та пояснювальна записка ОСОБА_3 від 13 листопада 2015 року.

Згідно з доповідною запискою ОСОБА_7 11 листопада 2015 року музейний доглядач ОСОБА_3 перешкоджала проведенню екскурсії, перебиваючи екскурсовода, відволікала групу відвідувачів.

Відповідно до акта від 13 листопада 2015 року, складеного головою профспілкового комітету музею ОСОБА_8, старшим науковим співробітником ОСОБА_9, старшим науковим співробітником ОСОБА_7 та бібліотекарем ОСОБА_10., музейний доглядач ОСОБА_3 11 листопада 2015 року о 15 год. 05 хв. порушила трудову дисципліну - перешкоджала проводити екскурсію англійською мовою, перебивала екскурсовода ОСОБА_7 в експозиції музею "Раннє Християноство", що не входить до її посадових обов'язків.

У доповідній записці від 13 листопада 2015 року ОСОБА_3 пояснила, що трудову дисципліну вона не порушувала, на роботу прийшла вчасно, впродовж робочого дня знаходилась в приміщенні музею, прогули не вчиняла.

Згідно з п. 33 правил внутрішнього трудового розпорядку і режиму роботи Львівського музею історії релігії безпосередній нагляд за збереженням музейних цінностей здійснюють наглядачі залів музею. Під час чергування обов'язки наглядачів залів музею входить, крім іншого, безвідлучно знаходитися у довіреному йому експозиційному залі (залах) і здійснювати постійний нагляд за збереженням і цілістю музейних експонатів, меблів, демонстраційно-технічних засобів і обладнання, а також за санітарним станом експозиції.

Згідно із ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно із ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині позову щодо визнання недійсним і скасування наказу директора Львівського музею історії релігії від 8 грудня 2015 року № 54-вс, апеляційний суд, вірно визначив характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягала застосуванню до цих правовідносин, з'ясувавши обсяг посадових обов'язків позивача, врахувавши правила трудового розпорядку, прийнявши до уваги, що під час чергування ОСОБА_3 зобов'язана знаходитись в довіреному експозиційному залі та відсутність у її поясненнях спростування фактів викладених у доповідній записці та акті, дійшов правомірного висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та відмову у позові.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, рішення апеляційного суду у справі ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводами касаційної скарги не спростоване, тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 6 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Л.Ізмайлова Судді:Є.П.Євграфова О.І.Євтушенко С.О.Карпенко Г.І.Мостова