Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2021 року у справі №201/7620/20

Ухвала

28 травня 2021 року

місто Київ

справа № 201/7620/20

провадження № 61-4778ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та визначено заявнику строк для виконання її вимог з метою надання доказів на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у визначеному Судом розмірі, подати виправлену редакцію касаційної скарги, у якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, зокрема відповідно до пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України; подання доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Від заявника 11 травня 2021 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду надійшла заява про відвід судді-доповідача Погрібного С. О.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. визнано необґрунтованою. Зазначену заяву передано для вирішення питання відводу, у порядку, передбаченому частиною 1 статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. відмовлено.

Одночасно із поданням заяви про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. заявником подана заява про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою зміни практики невиконання Верховним Судом рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), порушення ним вимог статей 5, 6, 13, 46, 53 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція); статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права в частині загальновизнаного тлумачення поняття "компенсація"; статті 10 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини"; статті 10 ЦПК України.

На переконання заявника, ухвала Верховного Суду від 30 березня 2021 року не відповідає національному законодавству України, а підстави залишення касаційної скарги без руху суперечать практиці Верховного Суду. Заявник вважає, що Верховний Суд допустив помилки, визнаючи обов'язок надати докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження за наявності доводів про ознайомлення з оскаржуваним рішенням на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки зазначене рішення заявником не отримано.

Інших документів, заяв, клопотань від заявника до Верховного Суду не надходило.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримав ухвалу Верховного Суду від 30 березня 2021 року - 13 травня 2021 року.

Верховний Суд, вивчивши касаційну скаргу та додатково подану заяву робить висновок, що ОСОБА_1 недоліки касаційної скарги не усунуто з огляду на таке.

Щодо обов'язку здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги

Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд визначив обов'язок заявника сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 840,80
грн.

У такому висновку Верховний Суд керувався тим, що заявником оскаржується рішення суду першої інстанції та ухвалена за наслідками його перегляду постанова суду апеляційної інстанції у справі окремого провадження, тому, врахувавши підпункти 4, 7 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд визначив обов'язок заявника здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Щодо підстав поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження

Порядок і строки подання касаційної скарги визначено положеннями частин 1 -2 статті 390 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Верховний Суд, залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1, дослідив доводи заявника щодо причини пропуску ним процесуального строку на звернення із касаційною скаргою, зокрема на постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, констатував, що наведений заявником довід, а саме ознайомлення із оскарженим рішенням на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, не дає можливості дійти однозначного висновку, що саме внаслідок дій суду апеляційної інстанції заявником пропущено процесуальний строк, тобто такий довід унеможливлює здійснити перевірку на підтвердження чи спростування поважності причини пропуску такого строку.

Отже, заявником не наведено обґрунтованих та переконливих доводів щодо наявності підстав для поновлення йому строку на касаційне оскарження, зокрема постанови Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, враховуючи проміжок часу між ухваленням судового рішення та подання касаційної скарги (понад три місяці).

Наведене свідчить про відсутність підстав для поновлення строку для подання касаційної скарги.

Щодо наведення підстав касаційного оскарження

Також Верховний Суд констатує, що заявником не подано виправлену редакцію касаційної скарги із наведенням підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд в ухвалі від 30 березня 2021 року зробив висновок, що справи № 203/60/18 та № 201/7620/20 не є тотожними, оскільки відрізняються за суб'єктним складом учасників відносин, об'єктом та предметом правового регулювання, а також умовами застосування правових норм, тому наведений заявником приклад (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 203/60/18) не свідчить про належне виконання вимог процесуального закону щодо наведення передбачених ним підстав касаційного оскарження.

У заяві про направлення справи № 201/7620/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 зазначає, що суд касаційної інстанції у справах № 206/2688/18, № 200/7261/13, № 206/3779/19 порушує положення

статей 41,53 Конвенції.

Інших доводів, підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_1 не наведено.

За наведених обставин Верховний Суд робить висновок, що заявник не усунув недоліки касаційної скарги, також відсутні підстави для продовження строку усунення недоліків відповідно до частини 2 статті 127 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частиною 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Оскільки у встановлений Судом строк, станом на 28 травня 2021 року, недоліки касаційної скарги заявник не усунув, підстави для продовження строку усунення недоліків відсутні, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявникові.

Суд роз'яснює, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Стосовно заяви ОСОБА_1, у якій він просить передати цивільну справу № 201/7620/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою, зокрема, зміни практики невизнання Верховним Судом рішень ЄСПЛ, Верховний Суд наголошує, що зазначена вимога не підлягає процесуальному вирішенню на стадії відкриття касаційного провадження, оскільки за правилами статті 403 ЦПК України питання щодо передачі справи на розгляд палати вирішується під час розгляду справи в касаційному порядку, тобто після відкриття касаційного провадження у справі.

Отже, відсутні правові підстави для вирішення процесуального питання щодо направлення справи № 201/7620/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.

Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, вважати неподаною та повернути заявникові.

Роз'яснити заявникові право повторного звернення з касаційною скаргою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний