Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.07.2019 року у справі №522/19972/17

Ухвала

30 липня 2019 року

м. Київ

справа № 522/19972/17

провадження № 61-12599ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління державної Казначейської служби України в Одеській області про відшкодування матеріальних витрат та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.

Одеси від 08 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті касаційна скарга відправлена до Верховного Суду 24 червня 2019 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 10 липня 2019 року визнано наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків. Запропоновано навести інші підстави для поновлення строку, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати документ, що підтверджує сплату судового збору. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Судустрок ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного судуу складі Верховного Суду від 10 липня 2019 року, а саме квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 059,40 грн.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах "Науменко проти України" від 9 листопада 2004 року, "Полтораченко проти України" від 18 січня 2005 року та "Тімотієвич проти України" від 8 листопада 2005 року.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана після спливу строку на касаційне оскарження, а наведені ним підстави для поновлення пропущеного строку визнані неповажними та заявником не наведено інші підстав для поновлення строку, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 4 частиною 2 статті 394 ЦПК України, Верховний суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Біляївського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного управління державної Казначейської служби України в Одеській області про відшкодування матеріальних витрат та моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець