Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.07.2019 року у справі №642/2953/17

Ухвала

27 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 642/2953/17

провадження № 61-12999 ск 19

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.

Харкова від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури та визнання бездіяльності протиправною,

Встановив:

1. У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Холодногірського відділу поліції Головного управління національної поліції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1 про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури та визнання бездіяльності протиправною.

1. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: скасовано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року та закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1, про визнання бездіяльності протиправною; в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури, відмовлено в задоволенні позову.

4.02 липня 2019 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року.

5. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

6. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.

7. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 23 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури та визнання бездіяльності протиправною.

8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 23 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 23 серпня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, зокрема, для надання належним чином оформленої касаційної скарги.

9. На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, заявником надіслано матеріали на усунення недоліків.

10. Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з огляду на наступне.

11. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

13. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

14. Відповідно до пунктів 1, 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

15. Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

16. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

17. Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 170 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1921*100=192 100 грн).

18. Верховний Суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

19. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

20. Разом із цим, у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, при винесенні оскаржуваних судових рішень, відступили від практики Верховного Суду України та Верховного Суду при розгляді подібних справ.

21. Зазначені ОСОБА_1 аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій. Доводи заявника касаційної скарги про те, що висновки судів в оскаржуваних судових рішеннях суперечать практиці Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 25 травня 2016 року в справі № 6-440цс16 та Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 383/596/15, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником постановах та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах. Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі ним не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

22. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

23. З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 19 лютого 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури, в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Харківській області, Харківської місцевої прокуратури № 1, про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства і прокуратури та визнання бездіяльності протиправною.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя: В. М. Ігнатенко