Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.07.2020 року у справі №463/6632/19

Ухвала

29 липня 2020 року

м. Київ

справа № 463/6632/19

провадження № 61-10171ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.

Львова від 06 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м.

Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції України, за участю третьої особи Начальника відділу у справах дітей Личаківської районної адміністрації Лотоцької О. П. про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції України, за участю третьої особи Начальника відділу у справах дітей Личаківської районної адміністрації Лотоцької О. П., в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила зобов'язати Шевченківський ВДВС ГТУЮ у Львівській області відшкодувати моральну шкоду дитині ОСОБА_2 у розмірі 6 000,00 грн та моральну шкоду позивачу ОСОБА_1 у розмірі 6
000,00 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду м. Львова від 11 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року змінено шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

У липні 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті3 Цивільного процесуального кодексуУкраїни провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 1 статті 394 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Ціна позову у цій справі становить 12 000,00 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00 грн).

Зазначена справа є малозначною у силу вимог закону за ціною позову.

При цьому касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, частиною 1 , пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 червня 2020 року до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Західного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції України, за участю третьої особи Начальника відділу у справах дітей Личаківської районної адміністрації Лотоцької О. П. про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко