Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.01.2019 року у справі №369/7811/17

Ухвала

25 січня 2019 року

м. Київ

справа № 369/7811/17

провадження № 61-48827ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПрАТ "СК "Українська страхова група") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" (далі - ПрАТ "СК "Нова") про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 09 квітня 2016 року о 18 год. 40 хв. по автомобільній дорозі Київ-Чоп на перехресті вул. Столична відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу ВАЗ 211540, державний номерний знак номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 89319327. В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_3, який на момент ДТП був застрахований у ПрАТ "СК "Українська страхова група", відповідно до договору добровільного страхування від 20 грудня 2015 року № 28-0199-0157\13\0800, додаткового договору від 17 березня 2014 року № 1 та додаткового договору від 04 грудня 2014 року № 2.11 квітня 2016 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав всі необхідні документи. Позивач, як страховик потерпілої в ДТП особи, на вимогу виконання умов договору страхування, на підставі рахунку від 25 квітня 2016 року № 2016007135, ремонтної калькуляції від 25 квітня 2016 року № 2016007135, страхового акту від 29 квітня 2016 року № СТОКА-2919 та розрахунку до нього, на рахунок ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" було перераховано суму страхового відшкодування у розмірі 75 032,25 грн.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 травня 2016 року у справі № 369/4390/16-п та постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2016 року у справі № 369/4390/16-п, встановлено, що ДТП сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України обома учасниками ДТП страхувальником позивача та відповідачем, яких притягнено до відповідальності до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статею124 КУпАП. Оскільки вина обох учасників ДТП встановлена судом, позивач вважав, що сума шкоди, яку має відшкодувати відповідач, має становити половину фактичного розміру завданої шкоди. Тому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму страхового відшкодування у розмірі 37 516,12 грн та понесені судові витрати у розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2018 року позов ПрАТ "СК "Українська страхова група" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СК "Українська страхова група" суму страхового відшкодування у розмірі 37 516,12 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ПрАТ "СК "Українська страхова група" відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

12 грудня 2018 року ПрАТ "СК "Українська страхова група" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів "а" і "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 37 516,12 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192 100,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що зазначена справа має для нього виняткове значення та становить значний суспільний інтерес є безпідставними, оскільки ПрАТ "СК "Українська страхова група" не додало до касаційної скарги жодних доказів, які б підтверджували, що справа становить значний суспільний інтерес та не вказало в чому полягає винятковість цієї справи у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Сама по собі вказівка на обставини за яких рішення в малозначній справі підлягає перегляду, не свідчить про те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій у цій проігнорована судова практика Верховного Суду сформована у ряді постанов в аналогічних справах, а саме: постанові від 03 жовтня 2018 року по справі № 201/1431/16-ц, постанові від 03 вересня 2018 року по справі № 464/1937/16-ц, постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 344/10730/15-ц щодо питання права потерпілого на стягнення шкоди безпосередньо з винуватця ДТП, навіть, якщо цивільно-правова відповідальність останнього застрахована, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником постановах Верховного Суду та оскаржуваних судових рішеннях встановлено різні фактичні обставини справ.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 755/18006/15-ц висловила позицію про те, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки ПрАТ "СК "Українська страхова група" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак