Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.12.2020 року у справі №727/12103/19

Ухвала

Іменем України

24 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 727/12103/19

провадження № 61-18051ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2020 року у складі судді Кодрян Л. І. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н.

К., Кулянди М. І., у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Солодовника Сергія Олександровича про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк",

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Солодовника Сергія Олександровича (далі - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, державний виконавець) про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк).

На обгрунтування скарги зазначав, що рішенням Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 20 січня 2011 року визнано неправомірною підвищення процентної ставки за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з

01 листопада 2008 року в розмірі 14,04 процентів річних; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором

від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з 01 листопада 2008 року, враховуючи процентну ставку кредиту в розмірі 12 процентів річних; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути йому утримане майно, а саме - автомобіль марки DAEWOO, модель Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути йому технічний паспорт на автомобіль серії

НОМЕР_2, виданий 01 квітня 2006 року Чернівецьким МРЕВ.

У Жовтневому відділі державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (на даний час - Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області) на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2-152/2011, виданий 26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м.

Чернівці (виконавче провадження № 267594488) про зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором

від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з 01 листопада 2008 року, враховуючи процентну ставку кредиту в розмірі 12 процентів річних.

Вказував на те, що протягом 2016-2018 років він неодноразово звертався до органу ДВС з відповідними заявами і клопотаннями про надання інформації про рух виконавчого провадження для з'ясування, які саме дії були вжиті державним виконавцем з метою повного та своєчасного виконання рішення суду (виконавчого листа), однак жодної відповіді не отримав. У зв'язку з чим, у квітні 2019 року він звернувся зі скаргою на бездіяльність Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, яка полягає у не надісланні відповіді на його заяву-клопотання, під час розгляду якої, на запит суду, йому був надісланий лист від 26 лютого 2019 року з інформацією про рух виконавчого провадження, та повідомлено, що виконавче провадження № 26759488 з виконання виконавчого листа № 2-152/11, виданого 26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зробити перерахунок заборгованості по кредитним договором від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з 01 листопада 2008 року, враховуючи процентну ставку кредиту в розмірі 12 процентів річних завершено 30 червня 2011 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення.

Зазначав на тому, що оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2011 року він не отримував, про її існування дізнався лише 12 листопада 2019 року, при цьому вважав її незаконною, оскільки не відбулося повного фактичного виконання рішення суду про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором

від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775, що призводить до порушення його прав на виконання остаточного судового рішення, ухваленого на його користь.

Посилаючись на наведене, заявник просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження

від 30 червня 2011 року з виконання виконавчого листа № 2-152/11, виданого

26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м. Чернівці про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з 01 листопада 2008 року, враховуючи процентну ставку кредиту в розмірі 12 процентів річних; зобов'язати державного виконавця усунути порушення закону та відновити виконавче провадження з виконання указаного виконавчого листа.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1.

Ухвала суду мотивована тим, що заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження неналежного виконання органом ДВС рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 січня 2011 року в зазначеній ним частині.

Доводи заявника про те, що повне фактичне виконання судового рішення не відбулося, а тому у державного виконавця буди відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження є необгрунтованими та спростовуються рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 28 серпня 2014 року, яким встановлено, що на виконання вказаного рішення суду ПАТ КБ "ПриватБанк" зроблено перерахунок заборгованості за кредитним договором, виходячи із процентної ставки - 12 процентів річних. З огляду на те, що державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та вимог Закону України "Про виконавче провадження", відсутні підстави для задоволення скарги

ОСОБА_1.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Шевченківського районного суду м.

Чернівці від 05 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустив визначений частиною 1 статті 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, з клопотанням про його поновлення не звертався, і не надав доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, а тому скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду

від 13 жовтня 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду заявник отримав лише 02 листопада 2020 року в приміщенні суду першої інстанції, що підтверджується копією його заяви із відміткою про отримання зазначеної копії оскаржуваних судових рішень.

За змістом частини 2 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Ураховуючи, що причини пропуску строку на касаційне оскарження, наведені заявником, є поважними, підтверджені належними доказами, касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня отримання заявником копії оскаржуваної постанови апеляційного суду, а тому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, а строк поновленню.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили усіх обставин справи та не надали належної правової оцінки тому, що оскаржувана постанова державного виконавця є незаконною, призводить до порушення його права на виконання остаточного рішення суду, ухваленого на його користь. Посилання суду першої інстанції на недоведеність вимог скарги за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин, не відповідають фактичним обставинам справи і не грунтуються на нормах матеріального та процесуального закону. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги, що значна частина доказів зберігалася у матеріалах виконавчого провадження, які були знищені за терміном їх зберігання.

Суди не урахували, що про закінчення виконавчого провадження та винесення відповідної постанови він дізнався лише 12 листопада 2019 року, коли отримав поштове повідомлення, а саме - лист Соборного ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 лютого 2019 року, разом із супровідним листом від 01 листопада 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню

На відміну від позовного провадження, у якому суд вирішує існуючий між сторонами цивільно-правовий спір, скарги на дії (бездіяльність), рішення державних (приватних) виконавців мають на меті захист прав сторін виконавчого провадження з виконання судових рішень та покладають на суд контроль за їх належним виконанням. Згідно з чинним процесуальним законодавством, здійснення такого судового контролю відбувається за правилами спеціального виду провадження у цивільному судочинстві.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 січня 2011 року визнано неправомірною підвищення процентної ставки за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з 01 листопада 2008 року в розмірі 14,04 процентів річних; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775 з 01 листопада 2008 року, враховуючи процентну ставку кредиту в розмірі 12 процентів річних; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути йому утримане майно, а саме - автомобіль марки DAEWOO, модель Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1; зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути йому технічний паспорт на автомобіль серії НОМЕР_2, виданий 01 квітня 2006 року Чернівецьким МРЕВ.

Соборний ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області у повідомленні

від 26 лютого 2019 року, серед іншого вказав, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 26759488 з виконання виконавчого листа № 2-152/11, виданого 26 квітня 2011 року Шевченківським районним судом

м. Чернівці про зобов'язання ПАТ КБ "Приватбанк" зробити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2006 року № CVHMAU00040775, з 01 листопада 2008 року, враховуючи процентну ставку кредиту в розмірі 12 процентів річних. Зазначене виконавче провадження відкрито 26 травня 2011 року та 30 червня 2011 року завершено у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду (пункт 8 стаття 49 Закону України "Про виконавче провадження"). Вказане виконавче провадження знищено за терміном зберігання - три роки, надати копії матеріалів виконавчого провадження немає можливості.

У рішенні Апеляційного суду Чернівецької області від 28 серпня 2014 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості встановлено, що на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 січня 2011 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" зроблено перерахунок заборгованості за кредитним договором, виходячи із процентної ставки - 12 процентів річних, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості.

ОСОБА_1, як сторона виконавчого провадження, у порядку статті 447 ЦПК України, 22 листопада 2019 року звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Солодовника С. О. про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2011 року, зобов'язання відновити виконавче провадження, заінтересована особа -АТ КБ "ПриватБанк", вказавши, що про оскаржувану постанову державного виконавця йому стало відомо лише 12 листопада 2019 року, з отриманого ним поштового повідомлення, а саме - листа Соборного ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області від 26 лютого 2019 року, разом із супровідним листом від 01 листопада 2019 року.

За змістом статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права та свободи.

Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), та статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду зі скаргою).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 449 ЦПК України (стаття 126 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частини 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Установивши, що оскаржувана заявником постанова винесена 30 червня

2011 року, а також те, що ОСОБА_1 протягом 2016-2018 років неодноразово звертався до органів ДВС із запитами про надання інформації та оскаржував дії державного виконавця, суд апеляційної інстанції обгрунтовано вказав на безпідставність доводів заявника про те, що про указану постанову він дізнався лише 12 листопада 2019 року, оскільки він повинен був належним чином користуватися своїми процесуальними правами, цікавитися ходом виконання судового рішення, ухваленого на його користь. За наведеного, ОСОБА_1 пропустив визначений частиною 1 статті 449 ЦПК України десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на постанову державного виконавця, з клопотанням про його поновлення не звертався, і не надав доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду.

Наведені заявником аргументи в цілому зводяться до незгоди заявника з ухваленими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судів, які їх обгрунтовано спростували.

Переглядаючи законність та обгрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладений правовий висновок про те, що дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Порушень порядку надання доказів апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, постанова Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень та свідчать про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Керуючись статтею 390, частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2020 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 травня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Солодовника Сергія Олександровича про закінчення виконавчого провадження, зобов'язання відновити виконавче провадження, заінтересована особа - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак