Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №419/3824/17

Ухвала

23 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 419/3824/17

провадження № 61-48779св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,

третя особа - Служба безпеки України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке представляє інтереси Кабінету Міністрів України, на постанову Луганського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів:

Коротенка Є. В., Дронської І. О., Луганської В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби, третя особа - Служба безпеки України (далі - СБУ), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної терористичним актом, що призвів до загибелі фізичної особи.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що 14 листопада 2014 року під час проведення антитерористичної операції (далі - АТО) було скоєно терористичний акт шляхом артилерійського обстрілу в с. Трьохізбенка Луганської області, у результаті чого її доньку ОСОБА_2 було вбито, а її тяжко поранено. За фактом скоєння терористичного акту, який призвів до загибелі людей, 18 жовтня 2014 року було відкрито кримінальне провадження за частиною 3 статті 258 КК України, внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР). Протягом майже трьох років Держава Україна не забезпечила належного розслідування скоєного злочину, встановлення винних осіб, у зв'язку з чим вона не має можливості стягнути спричинену їй моральну шкоду з винних осіб.

Зазначала, що відповідно до статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" вона має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.

Посилаючись на наведене, просила стягнути з Держави України в особі Кабінету Міністрів України за рахунок коштів Державного бюджету України

1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її доньки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 червня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на теперішній час порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом за рахунок коштів Державного бюджету України не встановлено жодним законодавчим актом, тобто відсутня процедура, згідно з якою має проводитися таке відшкодування, що унеможливлює практичну реалізацію статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом". На час вирішення спору по суті єдиним окремим законом, що регулює правовідносини з відшкодування шкоди, завданої злочином, за рахунок державного бюджету, є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", яким передбачено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна тощо. Кодексом цивільного захисту України регулюються правовідносини щодо боротьби з тероризмом, але спеціальним щодо цих правовідносин є Закон України "Про боротьбу з тероризмом", а тому положення Кодексу цивільного захисту України до спірних правовідносин застосовуватися не можуть, оскільки він регулює питання щодо надзвичайної ситуації на відміну від Закон України "Про боротьбу з тероризмом", що регулює питання терористичного акту (вказані поняття не є тотожними).

Відповідно до статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого статті 2 КК України. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Таким чином, лише вироком суду можу бути визначена кваліфікація кримінального правопорушення та обставини кримінального правопорушення, однак на час розгляду зазначеної справи, такий вирок відсутній, за вказаним у позові фактом здійснюється досудове розслідування, що є складовою кримінального провадження та передує судовому розгляду кримінальної справи.

Посилання позивача на те, що держава Україна не забезпечила належного розслідування скоєного злочину та встановлення винних осіб є необгрунтованими, оскільки на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" суб'єктами боротьби з тероризмом, у межах визначеної законодавством компетенції, вживаються активні заходи з проведення АТО, яке спрямоване на припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення України, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності та відновлення миру і правопорядку на окремих територіях Донецької та Луганської областей, які тимчасово не підконтрольні владі України. Факт військової агресії Російської Федерації проти України та наявність незаконних збройних формувань, які застосовують важку техніку й озброєння, неконтрольоване їх постачання через державний кордон є визнаним та зафіксованим у відповідних актах компетентних державних та міжнародних органів. Отже, об'єктивна необхідність і обов'язок держави реагувати на загрозу її суверенітету та незалежності, правам людини та громадянина, протидія таким загрозам на суверенній території держави викликали відповідне реагування з боку державних органів у межах їх компетенції та покладених на них завдань. Таким чином, суб'єктами боротьби з тероризмом вживаються активні заходи з проведення АТО, що здійснюється відповідно до Закону України "Про боротьбу з тероризмом", з дотриманням вимог законодавства України.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Постановою Луганського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 червня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 600
000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та пункту 3 частини 2 статті 1167 ЦК України, обов'язок відшкодувати завдану шкоду, заподіяну внаслідок терористичного акту, покладається на державу незалежно від її вини, а до держави, яка відшкодувала шкоду фізичній особі, переходить право вимоги до винної особи. Виходячи з системного аналізу статей 1, 11 та 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", встановлення осіб, які вчинили терористичний акт чи здійснювали терористичну діяльність, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі статей 1, 11 та 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом". Обов'язковою умовою для задоволення позовних вимог про відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої під час проведення АТО, є завдання такої шкоди на території АТО, та як його наслідок. Ураховуючи наведене, а також, що загибель дочки позивача ОСОБА_2 настала унаслідок артилерійського обстрілу в с.

Трьохізбенка Новоайдарського району Луганської області під час проведення АТО, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягала у тяжких душевних стражданнях у зв'язку з втратою її дитини, що завдало їй важких моральних страждань, суд з урахуванням вимог об'єктивності та справедливості, вважав обгрунтованим розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачеві - 600 000,00 грн.

Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи

У грудні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке представляє інтереси Кабінету Міністрів України (далі - ГТУЮ у Луганській області), у якій заявник просив скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 11 червня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її доньку було вбито внаслідок скоєння терористичного акту, здійснення якого є кримінальним правопорушенням, кваліфікація та обставини якого можуть бути встановлені лише вироком суду. На даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 258 КК України, триває. Отже, обов'язковою умовою застосування положень статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" є наявність обвинувального вироку суду, що набув чинності. Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд зобов'язаний на підставі повного, всебічного й об'єктивного дослідження всіх обставин справи з'ясувати характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, наявність причинно-наслідкового зв'язку між вчиненими діями і шкодою, що настала, визначити характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та дати належну оцінку зазначеним обставинам. Однак апеляційний суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 600
000,00 грн, зазначеного не урахував, не навів розрахунків та обгрунтованих мотивів визначення такого розміру відшкодування. Позивач не надав доказів порушення її прав саме Державою Україною в особі Кабінету Міністрів України, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 відповідачем, оскільки стаття 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не передбачає відшкодування моральної шкоди за відсутності вини держави.

У січні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, у якому вона просила касаційну скаргу ГТУЮ у Луганській області залишити без задоволення. Зазначала, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та ухвалив законне та обгрунтоване судове рішення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 265/6582/16-ц (провадження № 61-21881св18).

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Частиною 2 статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених Частиною 2 статті 415 ЦПК України, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному Частиною 2 статті 415 ЦПК України для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року з підстав, передбачених частиною 5 статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 635/6172/17 (провадження № 61-16324св19) за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначала, що на розгляді в судах різних судових інстанцій перебуває значна кількість справ, які стосуються проблематики відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту, а також спорів про відшкодування шкоди, завданої смертю (ушкодженням здоров'я) цивільних осіб на території проведення АТО, вирішення яких неможливе без існування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, колегія суддів дійшла переконання, що існує очевидна необхідність у формуванні з цих питань єдиної правозастосовчої практики, вирішенні питання щодо застосування норм міжнародних договорів та національного права, і ці проблемні питання належать до компетенції Великої Палати Верховного Суду як інституції, діяльність якої спрямована на вирішення виключної правової проблеми в цілях забезпечення однакового застосування судами норм матеріального права.

У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 635/6172/17, оскільки спір стосується вирішення питання про відшкодування позивачеві шкоди, завданої смертю доньки на території проведення АТО унаслідок скоєння терористичного акта.

Пунктом 10 частини 1 статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Ураховуючи наведене, колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20).

Керуючись статтями 252 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 419/3824/17 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби, третя особа - Служба безпеки України, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної терористичним актом, що призвів до загибелі фізичної особи, за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Луганській області, яке представляє інтереси Кабінету Міністрів України, на постанову Луганського апеляційного суду від 19 листопада 2018 року, до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20) за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи, за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.

Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною, і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко