Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2020 року у справі №308/4554/19

Ухвала

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 308/4554/19

провадження № 61-6117ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з держави Україна на свою користь шляхом списання із єдиного рахунку Державної казначейської служби України 50 000 грн моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 1992 року по 2013 рік проходив військову службу на офіцерських посадах у ЗСУ. 03 грудня 2013 року його було звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я, а 30 грудня 2013 року - виключено зі списків особового складу. ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило йому нарахування і проводить виплату пенсії із суми грошового забезпечення, яке розраховано за 24 місяці військової служби з основних видів грошового забезпечення, і яка складає для нарахування пенсії 3 751,65 грн.

Однак, згідно з довідками Закарпатського ОВК № 4228 і № 4229 від 24 липня 2017 року загальна сума всіх основних і додаткових видів грошового забезпечення, із яких сплачено страхові внески для нарахування пенсії складає 4 639,04 грн.

У зв'язку з цим він звернувся із відповідною заявою до ГУ ПФУ в Закарпатській області, проте останнє умисно самоусунулось від прийняття рішення стосовного його пенсійного забезпечення, яке тривало понад півтора років, що завдало йому непоправної моральної шкоди.

Протиправність дій ГУ ПФУ в Закарпатській області встановлена судовим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі № 807/51/18.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 вересня 2019 року позов задоволено частково: стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів із єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 35 000 грн.

У решті вимог відмовлено.

Указане судове рішення мотивоване доведеністю факту протиправної бездіяльності органу державної влади, тобто ГУ ПФУ в Закарпатській області, щодо неприйняття рішення відносно поданої ОСОБА_1 довідки Закарпатського ОВК, однак із урахуванням обставин справи, характеру, тяжкості, тривалості моральних страждань позивача суд визначив моральну шкоду в розмірі 35 000 грн.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Державної казначейської служби України задоволено частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2019 року змінено.

Зменшено розмір моральної шкоди до суми 5 000 грн.

Решту рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні зміни у способі життя позивача як потерпілого в зв'язку із вчиненням щодо нього протиправних дій, характер правопорушення, тривалість і глибину моральних страждань, яких зазнав позивач, а також із урахуванням принципу розумності та справедливості суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір завданої позивачу моральної шкоди слід зменшити до 5 000 грн.

23 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційного скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом спору в цій справі є стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська