Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.08.2018 року у справі №674/29/18

УХВАЛА

27 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 674/29/18

провадження № 61-42466ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дунаєвецького районного суду від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з неї кошти за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21 994,29 грн.

Заочним рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченої суми боргу за договором позики задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 907,77 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Заочне рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року залишено без змін.

10 вересня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) до Верховного Суду ОСОБА_1 направлено касаційну скаргу на заочне рішення Дунаєвецького районного суду від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року становить 1762,00 грн.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 21 994,29 грн.

Отже, з огляду на майнову вимогу позивача зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дунаєвецького районного суду від 15 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 04 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько