Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.02.2019 року у справі №236/389/18

Ухвала

27 травня 2019 року

м. Київ

справа № 236/389/18

провадження № 61-130ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лесько А. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Шашковою Євгенією Андріївною, на постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ "Українська залізниця", в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі, що виникла до реорганізації ДП "Донецька залізниця", в розмірі 18 719,81 грн, заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 30 382,92 грн, грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку в розмірі 13 842,56 грн, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 387,50 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 128 908,84 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5 855,75 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в розмірі 3 250,51 грн, за квітень 2017 року в розмірі 3 279,25 грн, за травень 2017 року в розмірі 964,59 грн, за червень 2017 року в розмірі 1 205,71 грн, за липень 2017 року (в тому числі компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу) в розмірі 21 683,78
грн, а всього 30 383,84 грн та заборгованість по заробітній платі станом на 03 листопада 2016 року в розмірі 18 024,76 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат по заробітній платі в розмірі 4 247,85 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 56 000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

Постановою Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Мельник Є. А., залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" задоволено частково.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судового збору, відшкодування моральної шкоди скасовано та в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 червня 2018 року в частині стягнення з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі на листопад 2016 року та в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати змінено.

Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на 03 листопада 2016 року в сумі 8 448,81 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в сумі 3
073,21 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

10 травня 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Шашкову Є. А. подав касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити оскаржуване судове рішення, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 94 118,40 грн.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, що виникла до реорганізації ДП "Донецька залізниця", в розмірі 18 719,81 грн, заборгованості по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року в розмірі 30 382,92 грн, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку в розмірі 13 842,56 грн, матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 387,50 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 128 908,84 грн, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 5
855,75 грн, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2019 року становить 960 500,00 грн.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 через адвоката Шашкову Є. А. подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Шашковою Євгенією Андріївною, на постанову Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя А. О. Лесько