Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.02.2020 року у справі №711/9266/19

Ухвала

Іменем України

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 711/9266/19

провадження № 61-6584ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та витребування майна безпідставно набутого шляхом стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та витребування майна безпідставно набутого шляхом стягнення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 листопада 2019 року задоволено заяву ОСОБА_2 та з метою забезпечення позову накладено арешт на майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зустрічне забезпечення позову та просила визначити позивачу розмір зустрічного забезпечення в сумі 27 500 доларів США та зобов'язати позивача сплатити вказану суму на депозитний рахунок суду у строк, що не перевищує десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову та зобов'язати позивача у вказаний строк надати до суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення у вказаній справі відмовлено.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2020 року відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року та повернуто її скаржнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про зустрічне забезпечення не оскаржується окремо від рішення суду.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Враховуючи наведене, касаційна скарга в частині оскарження ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року не може бути прийнята до касаційного провадження, оскільки частиною 1 статті 389 ЦПК України не передбачено оскарження у касаційному порядку ухвал судів першої інстанції щодо відмови у зустрічному забезпеченні.

У частині оскарження ухвали Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України.

Статтею 353 ЦПК України визначений вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Ураховуючи викладене, повертаючи апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд правильно виходив із того, що скарга подана на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Підстави вважати, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності та витребування майна безпідставно набутого шляхом стягнення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко