Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.04.2020 року у справі №358/874/19

Ухвала

16 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 358/874/19

провадження № 61-6661ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Штелик С. П., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В.

М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення інфляційних втрат, пені та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ "Укртрансгаз" про стягнення інфляційних втрат, пені та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі № 358/630/17 стягнуто з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати та 35 581,55 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.

Оскільки відповідач вказане рішення суду добровільно не виконував, він звернувся до державної виконавчої служби Печерського району м. Києва з виконавчим листом для примусового виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року і лише 05 червня 2019 року присуджені за рішенням суду кошти в сумі 35 581,55 грн були перераховані на його банківський рахунок.

Вказував, що у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зазначеного судового рішення в частині стягнення 35 581,55 грн з останнього на його користь на підставі вимог статті 625 ЦК України підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 7 219,98 грн. В порядку статей 549, 550 ЦК України і статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" з відповідача підлягає також стягненню пеня в розмірі 21 787,61
грн.

Зазначав також, що внаслідок протиправної поведінки відповідача щодо затримки у виплаті йому грошових коштів за рішенням суду, були порушені його законні права на отримання присуджених судом коштів, що стало причиною його душевних страждань, а також призвело до погіршення фінансово-матеріального стану його сім'ї, у зв'язку з чим йому було завдано моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Враховуючи викладене, просив суд стягнути з АТ "Укртрансгаз" на його користь 7
219,98 грн інфляційних втрат, 21 787,61 грн пені та 10 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 7
219,98 грн інфляційних втрат, які поніс позивач у зв'язку із несвоєчасним виконанням судового рішення у справі № 358/630/17 в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати та 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 09 грудня 2019 року в частині часткового задоволення позову та стягнення з АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 7 219,98 грн інфляційних втрат, які поніс позивач у зв'язку із несвоєчасним виконанням судового рішення у справі № 358/630/17 в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати; стягнення з АТ "Укртрансгаз" на користь ОСОБА_1 5 000
грн в рахунок відшкодування моральної шкоди; стягнення з АТ "Укртрансгаз" на користь держави судового збору в розмірі 902,77 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 39 007,59 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102*100 = 210 200).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Відповідно до положень ЦПК України апеляційний суд наділений повноваженнями суду першої інстанції при ухваленні рішення. Ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на апеляційне провадження, тому апеляційний суд мав право визнати вказану справу малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вищенаведених приписів ЦПК України.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив, що судове рішення суду апеляційної інстанції може бути оскаржене у касаційному порядку, оскільки зазначена справа становить значний суспільний інтерес, обставини справи стосуються застосування норм статті 625 ЦК України.

Проте, наведені заявником у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а зазначені заявником доводи фактично зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Верховний Суд наголошує на тому, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність підстав чи відсутність таких підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення інфляційних втрат, пені та моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко