Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2020 року у справі №159/5548/19

Ухвала

22 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 159/5548/19

провадження № 61-12762ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року у справі ОСОБА_1 до підприємства теплових мереж "Ковельтепло" про розірвання договору, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волниської області від 27 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшли матеріали на виконання вимог ухвали від 10 вересня 2020 року, з яких вбачається, що недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 10 вересня 2020 року, заявником не усунуто.

Відповідно до частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

В уточненій касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при цьому не вказуючи зазначені вище виключні випадки, стверджує, що судом першої інстанції порушено положення частини 3 статті 411 ЦПК України, однак не конкретизує, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому зазначені посилання не є підставами касаційного оскарження в розумінні положень частини 2 статті 389 ЦПК України.

Враховуючи зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвали від 10 вересня 2020 року про залишення касаційної скарги без руху заявником не виконано, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою і є підставою для визнання касаційної скарги неподаною та повернення її заявнику.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 27 січня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 липня 2020 року вважати неподаною і повернути заявнику.

Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами, іншим учасникам справи надіслати копію ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н. Ю. Сакара