Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.01.2021 року у справі №537/5254/19

Ухвала

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 537/5254/19

провадження № 61-18914 ск 20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

Встановив:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 просивши суд: зобов'язати відповідача письмово вибачитися та стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. Позов мотивовано тим, що навчаючись в 1999 році в 10 класі школи, вона була піддана домаганням зі сторони відповідача, який на той час займав посаду директора школи, де навчалася позивачка. Дані дії призвели до приниження її честі, гідності та ділової репутації, а також до моральних страждань і переживань щодо себе та своєї сім'ї.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року відмовлено в повному обсязі в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 листопада2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року залишено без змін.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачем не було жодним чином доведено вчинення відповідачем відповідних дій що мали наслідком приниження її честі, гідності та ділової репутації, а також позивачем не підтверджено завдання їй моральної шкоди у заявленому розмірі. У зв'язку з цим позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

16 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3,просить суд скасувати рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що дана справа має виняткове значення для позивача, а також зазначається про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у зв'язку із відмовою в допиті свідків (зокрема, відповідача) та долученням доказів (протоколу засідання педагогічної ради профільно-диференційованої школи № 3 м. Кременчука від 05 жовтня 1998 року).

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про визнання права власності на майно визначається вартістю цього майна.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову є зобов'язання відповідача письмово вибачитися перед позивачем та стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Вивчивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд урахував предмет і підстави позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу вимог закону та своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною згідно пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Разом із цим, у касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, вказує, що в даному випадку справа має виняткове значення для позивача.

Зазначені заявником аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, і належних обґрунтувань того, що дана справа має виняткове значення для позивача, у касаційній скарзі не викладено.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30 червня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук