Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.02.2021 року у справі №599/466/20

Ухвала

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 599/466/20

провадження № 61-2000ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зборівське районне бюро технічної інвентаризації, про виділення майна із спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зборівське районне бюро технічної інвентаризації, про виділення майна із спільної сумісної власності.

Рішенням Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на 3/4 частини будинковолодіння в АДРЕСА_1, а саме:

1-2б - частина коридору площею 8.7 м. кв. вартістю 22 475 грн;

1-3 - коридор площею 9,4 м. кв. вартістю 24 284 грн;

1-5 - житлова кімната частина 19,4м. кв. вартістю 50 117 грн;

1-6 - житлова кімната площею 22,5 м. кв. вартістю 58 125 грн;

1-7- кухня площею 12,3 м. кв. вартістю 31 775 грн;

1-8 - котельня площею 4,9 м. кв. вартістю 12 658 грн;

1-9 - ванна площею 5,0 м. кв. вартістю 12 917 грн.

Б літня кухня площею 22,2 м. кв. вартістю 58 338 грн;

В стайня вартістю 15 147 грн;

Г стайня вартістю 32 707 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину будинковолодіння в АДРЕСА_1, асаме:

1-1 - коридор площею 11,4 м. кв. вартістю 23 560 грн;

1-2 а - частина коридору площею 6,1 м. кв. вартістю 15 759 грн;

1-4 житлова кімната площею 16,6 м. кв. вартістю 42 884 грн;

Пд. підвал вартістю 15 934 грн;

Вх. в пд. - вхід в підвал вартістю 5 548 грн;

Сх. - сходи вартістю 1 290 грн.

Б літня кухня площею 20,0 м. кв. вартістю 52 556 грн;

Пд. підвал вартістю 32 707 грн.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Предметом спору в цій справі є виділення майна із спільної сумісної власності, а саме 3/4 частини будинковолодіння в АДРЕСА_1, позивачам: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вартістю 318 543,00 грн, і 1/4 частини будинковолодіння в АДРЕСА_1, відповідачу ОСОБА_1, вартістю 188 948,00 грн.

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 507 491,00 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн? 250=567 500 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову та складність зазначеної справи, а також враховано, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити на підставі пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Крім того, у лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відмову від поданої касаційної скарги на заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року та про повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

За змістом частини 3 статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини 3 статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ураховуючи, що ця справа є малозначною і Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зборівське районне бюро технічної інвентаризації, про виділення майна із спільної сумісної власності за касаційною ОСОБА_1 на заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року, то правові підстави для вирішення питання про прийняття відмови ОСОБА_1 від касаційної скарги на заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року та закриття касаційного провадження на підставі частини 4 статті 398 ЦПК України відсутні.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 5 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Ураховуючи викладене, заява ОСОБА_1 в частині повернення судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у справі №559/466/20 в розмірі 2 363,00
грн, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Зборівського районного суду від 23 червня 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зборівське районне бюро технічної інвентаризації, про виділення майна із спільної сумісної власності.

Клопотання ОСОБА_1 про повернення судового збору задовольнити.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 2 363,00 грн (дві тисячі триста шістдесят три гривні), що внесений згідно з квитанцією № ПН2019729 від 03 лютого 2021 року на номер рахунку одержувача (стандарт ІВАN) - UA288999980313151207000026007, одержувач коштів - УК у Печер. р-ні Печерс. р-н/~organization1~, банк одержувача - Казначейство України в м. Києві (ЕАП), код одержувача - 37993783, призначення платежу: *; 101; НОМЕР_1; 22030102; Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець