Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.10.2018 року у справі №310/2671/17

Ухвала

19 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 310/2671/17

провадження № 61-45823ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який згодом уточнив, до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз",

ТОВ "Запоріжгаз Збут" про захист прав споживача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що первісний договір постачання природного газу був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз".

01 липня 2015 року Постановою НКРЕКП від 28 травня 2015 року № 1652 було змінено постачальника природного газу на ТОВ "Запоріжгаз Збут", з яким був укладений публічний договір на постачання природного газу.

За даними ТОВ "Запоріжгаз Збут", які наведені в повідомленнях про припинення газопостачання та погашення простроченої заборгованості від 24 квітня 2017 року, на особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість в сумі 9 437,16 грн, а на особовому рахунку № НОМЕР_2 обліковується заборгованість в сумі 14 752,92
грн. Невідповідність даних ТОВ "Запоріжгаз Збут" підтверджується також Актом від 20 жовтня

2016 року.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідачів з приводу здійснення перерахунку обсягів спожитого газу, оскільки обсяг та вартість спожитого газу відрізняються від його даних, але такий перерахунок не був проведений.

Враховуючи вищевикладене просив суд зобов'язати ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та ТОВ "Запоріжгаз Збут" здійснити перерахунок відповідно до зазначених у абонентських книжках показників обсягів спожитого природного газу за період з 19 серпня 2014 року по 12 травня 2017 року; зобов'язати ТОВ "Запоріжгаз Збут" забезпечити йому безперебійне постачання природного газу на умовах, зазначених у Типовому договорі постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від

30 вересня 2015 року.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від

11 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та

ТОВ "Запоріжгаз Збут" здійснити перерахунок відповідно до зазначених у абонентських книжках ОСОБА_1 показників обсягів спожитого природного газу за період з 19 серпня 2014 року по 12 травня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволено.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від

11 жовтня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", ТОВ "Запоріжгаз Збут" про захист прав споживача відмовлено.

12 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 жовтня

2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в даній справі є зобов'язання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" та ТОВ "Запоріжгаз Збут" здійснити перерахунок відповідно до зазначених у абонентських книжках показників обсягів спожитого природного газу, зобов'язати ТОВ "Запоріжгаз Збут" забезпечити ОСОБА_1 безперебійне постачання природного газу на умовах, зазначених у Типовому договорі постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2500 від 30 вересня 2015 року.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті

19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі, керуючись підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, посилається на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилання заявника у касаційній скарзі на пункт 2 частини 3 статті 389 ЦПК України є безпідставними.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від

19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня

2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжгаз Збут" про захист прав споживача.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило