Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.08.2019 року у справі №404/221/18

Ухвала

Іменем України

09 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 404/221/18

провадження № 61-14045 ск 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В.

О.,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

Встановив:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м.

Кіровограда із позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І. М., Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2008 року між ОСОБА_1 (нині - ОСОБА_1) та Публічним акціонерним товариством "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), укладений кредитно-заставний договір № KGCNAE00000978, відповідно до якого позивач отримала в строкове та платне користування грошові кошти для купівлі транспортного засобу в розмірі 91 917,76 грн.

За заявою ПАТ КБ "ПриватБанк", 27 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. учинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 (нині - ОСОБА_1) на користь кредитора заборгованості за кредитно-заставним договором від 04 вересня 2008 року, № KGCNAE00000978, у розмірі 634 810,58 грн,, а всього з урахуванням витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису - 636 510,58 грн.

ОСОБА_1 вважає відповідний виконавчий напис нотаріуса незаконним, оскільки при його вчиненні порушено вимоги статті 88 Закону України "Про нотаріат", та у зв'язку із цим просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І. М. від 27 жовтня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 (нині - ОСОБА_1) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по кредитно-заставному договору від 04 вересня 2008 року, № KGCNAE00000978, у сумі 634 810,58 грн, а всього з урахуванням витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису, грошових коштів у сумі 636 510,58
грн, та стягнути на її користь судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено: визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 27 жовтня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 (нині - ОСОБА_1) на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" грошових коштів у загальному розмірі 636 510,58 грн; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 100,00 грн та судовий збір у розмірі 352,00 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено, а рішення Кіровського районного суду м.

Кіровограда від 09 квітня 2019 року залишено без змін; стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку із переглядом рішення суду першої інстанції в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4 000,00 грн.

16 липня 2019 року представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О. Л., надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року.

У касаційній скарзі представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О. Л., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належні докази на підтвердження понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. від 05 серпня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 06 вересня 2019 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог указаної вище ухвали, у встановлений суддею строк, представник АТ КБ "ПриватБанк" - Крилова О. Л., надіслала матеріали на усунення недоліків.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих конвенцією.

У пункті 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року, в справі № 23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року в даній справі позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського нотаріального округу Бондар І. М., Фортечний відділ державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задоволено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено, а рішення Кіровського районного суду м.

Кіровограда від 09 квітня 2019 року залишено без змін.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у разі задоволення позову, витрати, на професійну правничу допомогу;, покладаються на відповідача.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, колегія суддів звертає також увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема: договір про надання правничої (правової) допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); документи, що підтверджують оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, тощо), а також документи на підтвердження надання адвокатом та отримання клієнтом професійної правничої допомоги (акт приймання-передачі), із детальним описом вчинених ним відповідних дій (не тільки щодо участі в судових засіданнях, а інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі, зокрема, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів тощо) Зазначені витрати позивача мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Колегією суддів встановлено, що судами першої та апеляційної інстанцій, при задоволенні позовних вимог позивача, також правильно вирішено питання про стягнення з відповідача на її користь, зокрема, і витрат на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі.

Вирішуючи дане питання, в оскаржуваних судових рішеннях судами надано належну оцінку відповідним підтверджувальним доказам позивача стосовно понесених нею витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції в розмірі 7 100,00 грн, оскільки позивачем надано належні та допустимі докази щодо даних обставини, зокрема: договір про надання професійної правничої допомоги від 03 січня 2018 року (далі - договір) та додаткову угоду до нього від 07 березня 2018 року, якими визначено вартість надання відповідних послуг адвоката (7 100,00 грн), детальний опис наданих послуг (виконаних робіт) за договором, а також акт приймання-передачі послуг по договору та квитанцію до прибуткового касового ордера від 07 березня 2018 року, про оплату клієнтом (позивачем) вартості наданих послуг за договором у розмірі 7 100,00 грн. Також, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених нею при розгляді справи в суді апеляційної інстанцій в розмірі 4 000,00 грн, надано відповідні обґрунтовані докази, зокрема: договір про надання професійної правничої допомоги від 03 січня 2018 року та додаткову угоду до нього від 25 травня 2019 року, якими визначено вартість надання відповідних послуг (4 000,00
грн), детальний опис наданих послуг (виконаних робіт) та акт приймання-передачі послуг по договору, а також квитанцію до прибуткового касового ордера від 25 травня 2019 року, про оплату клієнтом (позивачем) вартості наданих послуг за договором у розмірі 4 000,00 грн.

Установивши відповідні обставини, суди дійшли правильного висновку про необхідність стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у відповідному розмірі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу заявника, що згідно статті 81 ЦПК України, належних доказів на спростування відповідних вимог позивача, АТ КБ "ПриватБанк" не надано.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає зазначені заявником у касаційній скарзі доводи необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій та спростовуються змістом оскаржуваних рішень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Правильне застосовування статей 81, 137, 141 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09 квітня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Фортечний відділ державної виконавчої служби м. Кропивницького Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. С. Жданова

В. О. Кузнєцов