Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Ухвала КЦС ВП від 18.07.2021 року у справі №194/326/20 Ухвала КЦС ВП від 18.07.2021 року у справі №194/32...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.07.2021 року у справі №194/326/20

Ухвала

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 194/326/20

провадження № 61-10901ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1,

в інтересах якого діє адвокат Мерцалова Наталя Василівна, на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 30 квітня 1993 року по 23 вересня 2014 року ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню доньку - ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітніх синів: ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Перебуваючи у шлюбі, вони з чоловіком на спільні сумісні кошти придбали автомобіль марки Dodge Caliber SXT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований 17 вересня 2013 року на ім'я відповідача, про що позивач дізналася лише у лютому 2020 року з відповіді на запит до Національної автоматизованої інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України. До цього часу вона була переконана, що даний автомобіль ОСОБА_1 придбав за довіреністю, а тому вона не має права на його поділ через реєстрацією його за іншою особою.

На теперішній час ринкова вартість зазначеного автомобіля становить 182 660 грн.

Шлюбного договору сторони не укладали, домовленості про поділ автомобіля між ними немає, тому вона має право на Ѕ частку автомобіля марки Dodge Caliber SXT, 2007 року випуску, вартість якої становить 91 330 грн.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просила суд поділити між нею та відповідачем ОСОБА_1 автомобіль марки Dodge Caliber SXT, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, виділивши автомобіль відповідачу; стягнути з ОСОБА_1 на її користь вартість

Ѕ частки автомобіля у розмірі 91 330 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 10 листопада 2020 року (у складі судді Солодовник І. С. ) позов

ОСОБА_2 задоволено.

Поділено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 автомобіль марки Dodge Caliber SXT, 2007 року випуску, державний номерний знай НОМЕР_1, виділено вказаний автомобіль ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля у розмірі 91 330 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року

(у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В. ) рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 10 листопада 2020 року залишено без змін.

02 липня 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Мерцалова Н. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області

від 10 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема, малозначні справи.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Для цілей Частиною 4 статті 274 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Предметом позову у цій справі є поділ майна подружжя, тобто ціна позову становить 91 330 грн (Ѕ ідеальна частка від 182 660 грн), яка станом

на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі "Зубац проти Хорватії", заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мерцалова Н. В., про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Мерцалова Наталя Василівна, на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна подружжя відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати