Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.12.2020 року у справі №161/2775/20

Ухвала

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 161/2775/20

провадження № 61-17220ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Семенюк Ліна Вадимівна, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року у справі за позовом Повного товариства "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і компанія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Повне товариство "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і компанія" звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 97 904 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Повного товариства "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і компанія" заборгованість за договорами фінансового кредиту та застави № ДОН0131005235, № ДОН0131005438, № ДОН0131005500, № ДОН0131005501, № ДОН0131005503, № ДОН0131005782, № ДОН0131005797, № ДОН0131005836, № ДОН0131005840 у розмірі 88 325 грн.

У іншій частині позову відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь Повного товариства "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і компанія" 1 896,34 грн у відшкодування судового збору.

Постановою Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 серпня 2020 року - без змін.

Зі змісту оскаржуваної постанови Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про малозначність даної справи.

17 листопада 2020 року подана до Верховного Суду касаційна скаргаОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Семенюк Л. В., в якій заявник просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року вказану касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року становить 2 102 грн.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що ціна позову Повного товариства "Ломбард Донкредит Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Ріелті" і компанія" складає 97 904 грн.

У даній справі ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Право на касаційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 серпня 2020 року та постанови Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Семенюк Л. В., обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має для неї виняткове значення; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України.

Касаційний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що обґрунтування, які вона містить, не підтверджують наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Посилання заявника не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Прикладів неоднакового застосування судами одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах заявником не наведено і доказів на їх підтвердження не надано.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Семенюк Л. В., забезпечить єдність судової практики і є пріоритетним у порівнянні з малозначним характером справи.

Зазначені заявником у касаційній скарзі обставини, передбачені підпунктом в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, обґрунтовані тим, що вирішення справи Верховним Судом має виняткове значення для неї, оскільки стягнений судом розмір заборгованості є значним, виконання рішення може призвести до погіршення фінансового стану та вплинути на права її малолітньої дитини.

Вказані доводи касаційної скарги не містять достатніх обґрунтувань для розгляду малозначної справи в касаційному порядку. Незгода заявника з діями позивача або з оскаржуваними судовими рішеннями у цілому не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Крім того, заявником не надано суду касаційної інстанції доказів на підтвердження її реального майнового стану.

Зміст наведених у касаційній скарзі обґрунтувань свідчить про те, що ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Семенюк Л. В., не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та заперечує проти обставин, які суди визнали встановленими на підставі поданих сторонами доказів.

Посилання заявника на помилковість віднесення судом даної справи до категорії малозначних з огляду на те, що справа є складною, відхиляються судом, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 6 статті 19 ЦПК України для цілей частиною 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

До справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, належать справи у спорах що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 цієї частини (частина 4 статті 274 ЦПК України).

Дана справа не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, тому може бути віднесена судом до категорії малозначних.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).

Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Семенюк Ліна Вадимівна, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 7 серпня 2020 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 жовтня 2020 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук