Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2019 року у справі №233/922/18

Ухвала

08 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 233/922/18

провадження № 61-2495ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання за орендарем права вважати поновленим договір оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання за орендарем права вважати поновленим договір оренди земельної ділянки та просить суд визнати за ним право вважати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 36,0148 га, кадастровий НОМЕР_1 з 12 вересня 2017 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 14 вересня 2005 року та додатковою угодою від 12 вересня 2012 року.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання процедури передбаченої цією нормою та наявності волевиявлення сторін. А оскільки позивач не надав повний пакет документів, відповідач листом від 23 листопада 2017 року № Б-5992 відмовив у повторному зверненні про укладення додаткової угоди.

Постановою Донецького апеляційного суду від 03 січня 2019 року рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у січні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не містить обставин, визначених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 03 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання за орендарем права вважати поновленим договір оренди земельної ділянки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв