Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.11.2020 року у справі №450/379/19

Ухвала

06 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 450/379/19

провадження № 61-16093ск20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 223 942,14 грн матеріальної шкоди та 50 000 грн моральної шкоди, а також судові витрати по справі.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 223 942,14 грн, в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн, в якості відшкодування за заподіяну моральну шкоду.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 162,42 грн судових витрат.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій їх частині відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 223 942,14 грн, в якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди змінено, зменшено розмір відшкодування до 221 130,00 грн.

Врешті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

28 жовтня 2020 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1, засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року в указаній вище справі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Предметом позову у цій справі є стягнення матеріальної та моральної шкоди. Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 250 = 525
500,00 грн) та становить 273 942,14 грн. Справа є незначної складності, ціна позову не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та, виходячи із приписів частини 4 статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані заявником рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19 389 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. М. Фаловська

С. П. Штелик