Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.06.2021 року у справі №285/1882/20
Ухвала КАС ВП від 27.05.2021 року у справі №285/1882/20

Ухвала

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 285/1882/20

провадження № 61-9147ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу Військової частини А0409 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0409, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевич Броніслав Адамович, Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А0409, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевич Б. А., Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Свій позов обґрунтував тим, що наказом командира Військової частини А0409 від 16 серпня 2019 року його було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну державі, у розмірі 43 085,13 грн.

Приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевич Б. А. 31 березня 2020 року вчинено виконавчий напис про стягнення з нього на користь Військової частини А0409 43 085,13 грн та 431 грн витрат за вчинення виконавчого напису. ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 березня 2020 року та зареєстрований у реєстрі за №334, оскільки при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевичем Б. А. не було перевірено безспірність такої заборгованості.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 березня 2020 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевичем Б. А., зареєстрований у реєстрі за № 334, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини А0409 суми у розмірі 43
085,13 грн.

У травні 2021 року Військова частина А0409 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 травня 2021 року касаційну скаргу Військової частини А0409 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 285/1882/20 за позовом ОСОБА_1 передано за належністю до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимога про визнання виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини А0409 суми у розмірі 43 085,13
грн, таким, що не підлягає виконанню.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567
500,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини А0409 на постанову Житомирського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0409, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області Лінкевич Броніслав Адамович, Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець