Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.04.2020 року у справі №523/6676/18

Ухвала

10 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 523/6676/18

провадження № 61-5618ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Одеського апеляційного суду

від 05 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Суворовського районного суду м. Одеси надійшла заява від товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна"

(далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у цивільній справі за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2018 року заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено, поновлено

ТОВ "ОТП Факторинг Україна" строк пред'явлення до виконання виконавчих листів у цивільній справі № 523/9626/13 за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2018 року скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.

17 березня 2020 року засобами поштового зв'язку представник

ТОВ "ОТП Факторинг Україна"- адвокат Мамчур І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду

від 05 лютого 2020 року, повний текст якої складено 17 лютого 2020 року, у цивільній справі № 523/6676/18.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (набрав чинності 08 лютого 2020 року) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на момент подання касаційної скарги) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Виходячи із системного аналізу правового висновку, сформульованого у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 755/10786/16-ц,

при визначенні судових рішень, які підлягають касаційному оскарженню за пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, визначальним є не те, яке судове рішення ухвалив суд апеляційної інстанції, а те, чи підлягає касаційному оскарженню ухвала суду першої інстанції, яка була предметом апеляційного перегляду.

У справі № 523/6676/18 апеляційний суд переглядав ухвалу суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, можливість апеляційного оскарження якої передбачена пунктом 24 частини 1 статті 353 ЦПК України.

Однак пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України не передбачена можливість касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини 1 статті 353 ЦПК України), а отже і постанови апеляційного суду ухваленої за результатами її апеляційного перегляду.

Про неможливість оскарження в касаційному порядку постанови Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року вірно вказав і апеляційний суд в резолютивній частині свого судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 3, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Одеського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у цивільній справі № 523/6676/18.

Копію ухвали разом із доданими до скарги документами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта