Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.04.2020 року у справі №154/2226/19

Ухвала

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 154/2226/19

провадження № 61-5547ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Володимир-Волинської міської ради Волинської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла зазначена касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху для направлення на адресу Верховного Суду уточненої редакції касаційної скарги, в якій необхідно було зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав), а також надання документу, що підтверджує сплату судового збору.

У серпні 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 06 квітня 2020 року надійшла касаційна скарга у новій редакції разом з квитанцією про сплату судового збору.

Разом з тим, із уточненої касаційної скарги не вбачається належного виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 квітня 2020 року та усунення недоліків касаційної скарги в повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Таким чином, вимоги ухвали Верховного Суду від 06 квітня 2020 року не виконані в повному обсязі, а тому касаційну скаргу належить вважати неподаною та повернути заявнику на підставі частини 3 статті 185, частини 2 статті 393 ЦПК України.

Керуючись статтями 185 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського районного суду Волинської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, за участю третьої особи - Володимир-Волинської міської ради Волинської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії, вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв