Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №557/1304/20

Ухвала

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 557/1304/20

провадження № 61-4954ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що між нею, громадянкою України та громадянином Франції - ОСОБА_1,29 серпня 2016 року був укладений шлюб, зареєстрований у мерії муніципалітету Куаффі-ле-Ба, Верхня Марна, Франція.

За час спільного проживання до реєстрації шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківство щодо якої відповідач пізніше визнав. З початку 2017 року сімейні відносини між подружжям значно погіршилися, внаслідок відсутності взаєморозуміння. Зазначає, що відповідач у присутності малолітньої дочки грубо поводився з нею, шукав різні приводи для сварок та з'ясування відносин, ображав її грубими та непристойними словами, тому з метою уникнення один одного, запобігання конфліктам, сімейним сваркам, посягання на її життя та здоров'я, з травня 2018 року подружжя проживає окремо, а з січня 2019 року вона з донькою мешкає у селі Синів, Гощанського району.

Позивач, вказуючи на те, що фактично сімейне життя припинилося, вважає, що подальше спільне проживання з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим, суперечить її інтересам та інтересам малолітньої доньки.

Посилаючись на зазначені обставини просила шлюб розірвати.

Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року позов задоволено.

Розірвано шлюб між громадянином Французької Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та громадянкою України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 29 серпня 2016 року у мерії муніципалітету Куаффі-ле-Ба, Верхня Марна, Франція.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року - залишено без змін.

22 березня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у вказаній вище справі, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про направлення справи до Хустського районного суду Закарпатської області за правилами територіальної підсудності на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 4 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 4 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.

Предметом позову цієї справи є розірвання шлюбу.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 4 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 23 листопада 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький