Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.04.2021 року у справі №295/1171/19

Ухвала

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 295/1171/19

провадження № 61-4932ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 лютого

2021 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М., у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування договору про користування електричною енергією, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили: скасувати складений Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (далі - АТ "Житомиробленерго") договір про електропостачання; зобов'язати відповідача виконати умови постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 191 "Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії"; стягнути на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди - 3 217,88 грн та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди; стягнути на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди - 724,10 грн та 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивували тим, що після смерті у 2009 році ОСОБА_3, яка була власником будинку на підставі свідоцтва про право власності, позивач

ОСОБА_1, як її донька, прийняла спадщину, проте свідоцтво про право на спадщину не отримувала. Однак відповідач в односторонньому порядку склав текст договору електропостачання без дати і номеру, зміст якого позивач не погоджувала та договір не підписувала.

Крім того, позивачі, як члени сім'ї померлого учасника Великої Вітчизняної війни ОСОБА_3, мають право на отримання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", постановами Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1996 року № 879; від 22 травня 1997 року № 449,

від 17 грудня 2003 року № 1964, від 31 грудня 2004 року № 1788. Відповідач протиправно не застосовує до правовідносин, які виникли між сторонами, положень Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 191 "Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії", якими передбачено списання заборгованості.

Також, відповідач протиправно здійснював відключення належного їм будинку від мережі електропостачання. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 15 вересня 2010 року, АТ "Житомиробленерго" зобов'язано відновити електропостачання до будинку позивачів.

Від'єднання будинку від електропостачання спричинило порушення нормальних життєвих умов проживання позивачів, які є інвалідами І та ІІ групи, завдало їм моральної шкоди, яку вони оцінюють у розмірі 50 000,00 грн.

Короткий зміст ухвалених судових рішень

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про відшкодування майнової шкоди закрито.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди у розмірі 300,00 грн кожній. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінено, збільшено її розмір з 300,00 грн до 1
500,00 грн кожному з позивачів.

Вирішено питання Розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якій заявниці просили на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року скасувати, і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом спору в даній справі є вимоги про скасування договору про користування електричною енергією, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн кожному з позивачів.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду

м. Житомира від 17 листопада 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування договору про користування електричною енергією, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак