Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.10.2018 року у справі №333/1104/14

Ухвала

07 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 333/1104/14-ц

провадження № 61-45633ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: Служба у справах неповнолітніх районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визнання недійсним договору іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 04 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано договір іпотеки від 29 липня 2008 року №
135-0111005/Zфквіп-08, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", недійсним з моменту укладення.

Застосовано наслідки визнання недійсним договору іпотеки від 29 липня 2008 року № 135-0111005/Zфквіп-08, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", у вигляді скасування заборони на відчуження заставного майна - квартири АДРЕСА_1, з внесенням відповідного запису до державних реєстрів.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" задоволено, заочне рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 04 квітня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" судові витрати в сумі 267,96 грн.

08 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 посилався на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду від 27 березня 2018 року ОСОБА_1 отримав лише 07 вересня 2018 року, що підтверджується копією супровідного листа від 03 вересня 2018 року та копією поштового конверта зі штрихкодовим ідентифікатором № 6910411507910.

Однак, як вбачалося з касаційної скарги, з матеріалами цивільної справи представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 ознайомився 26 березня 2018 року, з доданими до касаційної скарги клопотаннями про витребування доказів та про закриття апеляційного провадження представник звернувся до апеляційного суду 27 березня 2018 року, тобто в день розгляду справи в апеляційному суді, отже про розгляд справи саме 27 березня 2018 року заявнику було відомо. З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що постанова Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року була надіслана до реєстру 06 квітня 2018 року, зареєстрована - 07 квітня 2018 року, а оприлюднена - 10 квітня 2018 року.

Представником ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_2 не було зазначено про те, що саме перешкоджало йому протягом майже шести місяців після ухвалення судового рішення вжити заходів щодо реалізації своїх процесуальних прав, зокрема дізнатися про рух справи в період з 27 березня 2018 року по 07 вересня 2018 року, а також своєчасно отримати копію судового рішення відповідно до частини 4 статті 272 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та оскаржити його в установлені законом строки.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2018 року визнано підстави поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - заявнику слід було подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів, а також - надати виправлену касаційну скаргу із зазначенням всіх учасників справи та копії скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, і встановлено строк для виправлення вказаних недоліків десять днів з дня вручення цієї ухвали, роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306300039792, заявник отримав вказану ухвалу 29 жовтня 2018 року.

На виконання вимог ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які заявником здані на пошту 08 листопада 2018 року, а саме - виправлена касаційна скарга та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 посилається на те, що 28 березня 2018 року він звернувся до апеляційного суду з клопотанням про видачу копії оскаржуваної постанови апеляційного суду від 27 березня 2018 року, вказане клопотання судом апеляційної інстанції було проігноровано, копія судового рішення надіслана не була. 30 серпня 2018 року він звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про видачу копії судового рішення апеляційного суду, однак ОСОБА_1 отримав її лише 07 вересня 2018 року, що підтверджується копіями клопотання про видачу копії повного судового рішення від 28 березня 2018 року, супровідного листа від 03 вересня 2018 року та поштового конверта зі штрихкодовим ідентифікатором №
6910411507910.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі "Шишков проти Росії").

Наведені заявником підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, оскільки вони обґрунтовані тими ж доводами, що і раніше, отже не містять розумних пояснень щодо пропуску строку звернення з касаційною скаргою та існування об'єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду тривалістю майже шість місяців після ухвалення оскаржуваного судового рішення. Крім цього, представником ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_2 не надано будь-яких належних доказів порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення. Також представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 не обґрунтовував вказаних у клопотанні обставин та не надав доказів на підтвердження неможливості протягом майже шести місяців від дня ухвалення оскарженого судового рішення отримати його копію та оскаржити у передбаченому законом порядку, з урахуванням того, що про розгляд справи в суді апеляційної інстанції він був обізнаний. Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження заявником не наведено.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьев проти України").

Відповідно до частини 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 393 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі частини 3 статті 393 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Оскільки наведені заявником у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення підстави є неповажними, то у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись частиною 3 статті 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року, наведені у клопотанні представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, неповажними.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 27 березня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: Служба у справах неповнолітніх районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк ІринаІванівна, про визнання недійсним договору іпотеки.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук