Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.06.2021 року у справі №761/36725/19

Ухвала

Іменем України

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 761/36725/19

провадження № 61-11738ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 (боржник), заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (стягувач), Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1, заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Шевченківський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)), звернулася до суду зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2016 року у розмірі 67 529,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (рішення набрало законної сили).

На підставі виконавчого листа, виданого 13 квітня 2020 року Шевченківським районним судом міста Києва, постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Чорним В. В. від 22 травня 2020 року відкрито виконавче провадження № ~organization0~

(далі - ВП).

Постановою державного виконавця від 14 липня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника.

ОСОБА_1 зазначала, що за адресою, яка зазначена у виконавчому листі, вона не проживає, та їй не було відомо ані про ухвалене рішення, ані про відкриття ВП.

30 липня 2020 року ОСОБА_1 особисто звернулась до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) для ознайомлення з матеріалами ВП, зняття з них копій та отримання ідентифікатора доступу до Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП). Проте, в ознайомленні з матеріалами ВП їй було відмовлено у зв'язку із запровадженими карантинними нормами.

Також скаржник вважала, що були відсутні підстави для накладення арешту на рахунки (для отримання заробітної плати та пенсії), так як Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає арешт таких рахунків, оскільки до них застосовується інший механізм такого звернення.

04 серпня 2020 року скаржник через скриньку для поштової кореспонденції, а також засобами поштового зв'язку подала заяву з вимогою зняти арешт з рахунків, проте відповіді не отримала.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати незаконною бездіяльність Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо ненадання ОСОБА_1, як стороні виконавчого провадження (боржнику), матеріалів ВП № ~organization1~ для ознайомлення та зняття копій;

- зобов'язати державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Чорного В. В. або іншу уповноважену особу Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (відновити право заявника) шляхом надання ОСОБА_1 матеріалів ВП № ~organization2~ для ознайомлення та зняття копій;

- визнати незаконними дії та бездіяльність Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо накладення арешту на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати та зарахування пенсії) та невжиття заходів до звільнення зазначених коштів з-під арешту;

- зобов'язати начальника Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (відновити право заявника) шляхом скасування арешту, накладеного державним виконавцем у межах

ВП № ~organization3~ на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1

у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати та зарахування пенсії).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня

2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 на підтвердження тієї обставини, що кошти з пенсійного та зарплатного рахунків були спрямовані на погашення заборгованості, надала виписки за рахунками, з якої неможливо встановити, на який саме рахунок були перераховані кошти та хто є їх отримувачем. Крім того, заявником не доведено належними та допустимими доказами, що наказ, на підставі якого не проводиться особистий прийом громадян державними виконавцями скасований та відпала відповідна підстава для такого обмеження, у зв'язку з чим підстави для задоволення скарги в частині визнання незаконною бездіяльності Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо ненадання ОСОБА_1, як стороні виконавчого провадження (боржнику), матеріалів ВП № ~organization4~ для ознайомлення та зняття копій та зобов'язання державного виконавця Чорного В. В. або іншої уповноваженої особи Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (відновити право заявника) шляхом надання ОСОБА_1 матеріалів виконавчого провадження №~organization5~ для ознайомлення та зняття копій, відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів, що до звернення до суду із скаргою, після отримання інформації з банківської установи, державний виконавець відмовив ОСОБА_1 у скасуванні арешту з рахунків для виплати заробітної плати та пенсійного забезпечення. Отже, підстави для задоволення скарги в частині визнання незаконними дій та бездіяльності Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо накладення арешту на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати та зарахування пенсії) та невжиття заходів до звільнення зазначених коштів з-під арешту, також відсутні.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 січня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги про визнання незаконною бездіяльності Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо ненадання ОСОБА_1, як стороні виконавчого провадження (боржнику), матеріалів ВП № ~organization6~ для ознайомлення та зняття копій та зобов'язання надати матеріали ВП, скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо ненадання ОСОБА_1, як стороні виконавчого провадження (боржнику), матеріалів ВП № ~organization7~ для ознайомлення та зняття копій та зобов'язано державного виконавця Шевченківського

РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Чорного В. В. або іншу уповноважену особу Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (відновити право заявника) шляхом надання ОСОБА_1 матеріалів

ВП № ~organization8~ для ознайомлення та зняття копій.

У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 доведено належними та допустимими доказами, що рахунки, на які накладено арешт, є пенсійним та зарплатним, а також, що арешт накладено на всю суму, отриману на зазначених рахунках, державний виконавець не вчинив дій щодо перевірки правильності списання грошових коштів. Таким чином вимоги скарги в частині визнання незаконними дій та бездіяльності Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо накладення арешту на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати та зарахування пенсії) та невжиття заходів до звільнення зазначених коштів з-під арешту негайно після надання доказів спеціального призначення цих рахунків підлягають задоволенню.

Разом з тим, вимоги скарги в частині зобов'язання начальника Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (відновити право заявника) шляхом скасування арешту, накладеного державним виконавцем у межах ВП №~organization9~ на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати та зарахування пенсії) задоволенню не підлягають, оскільки постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)

від 01 жовтня 2020 року ВП № ~organization10~ закінчено. Вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

У касаційній скарзі Шевченківський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктом 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк"

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2016 року у розмірі 67 529,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (рішення набрало законної сили).

На підставі виконавчого листа, виданого 13 квітня 2020 року Шевченківським районним судом міста Києва, постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Чорним В. В. від 22 травня 2020 року відкрито ВП № ~organization11~.

Постановою державного виконавця від 22 травня 2020 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 139 090,67 грн.

Постановою державного виконавця від 17 липня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі

139 090,67 грн.

30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (заява зареєстрована 31 липня 2020 року), в якій просила визнати неправомірною поведінку державного виконавця, а саме те, що 29 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до державного виконавця з метою ознайомлення із матеріалами ВП, проте їй було відмовлено, й просила забезпечити дотримання її законних прав та надати матеріали для ознайомлення.

На вказане звернення Шевченківський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) надав відповідь від 03 серпня 2020 року, що підстав для зняття арешту немає,

а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" Міністерством юстиції України видано наказ

від 16 березня 2020 року № 654/7 "Про організацію роботи апарату Міністерства юстиції України в період карантину", у зв'язку з чим в органах ДВС не проводиться особистий прийом громадян.

04 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського

РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) із заявою, в якій вказувала, що не обізнана із жодним документом ВП, а арешт накладено на рахунки, які призначені для виплати пенсії та заробітної плати, а тому просила зняти арешт із вказаних рахунків. До вказаної заяви було також долучено довідки про спеціальне призначення арештованих рахунків.

На вказане звернення Шевченківський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) надав відповідь від 05 серпня 2020 року, що підстави для зняття арешту з коштів відсутні.

20 серпня 2020 року ОСОБА_1 повторно подала заяву до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про зняття арешту з її пенсійного та зарплатного рахунків.

На вказане звернення Шевченківський РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) надав відповідь від 26 серпня 2020 року, в якій вказав, що підстави для зняття арешту з коштів відсутні.

28 серпня 2020 року Шевченківським РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) зареєстровано повторну заяву ОСОБА_1, яка адресована начальнику Нещадиму І. С., про зняття арешту з її пенсійного та зарплатного рахунків,

на що було надано відповідь від 07 вересня 2020 року про те, що підстави для зняття арешту з коштів відсутні.

25 вересня 2020 року в Шевченківському РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) зареєстровано заяву ОСОБА_1 про закінчення ВП, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року скасовано.

Постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) від 01 жовтня 2020 року закінчено ВП № ~organization12~ з примусового виконання виконавчого листа № 761/36725/19, виданого 13 квітня

2020 року Шевченківським районним судом міста Києва. Вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Також суди встановили, що у заяві ОСОБА_1 від 02 жовтня 2020 року до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) вказано, що вона не отримувала жодних документів виконавчого провадження, з її пенсійного рахунку тричі було знято 100 % розміру щомісячної пенсії, в тому числі останній раз 25 вересня 2020 року після скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року,

а тому просила направити їй рекомендованим листом документи ВП.

На вказану заяву ОСОБА_1 надано відповідь, відповідно до якої вказано, що постановою державного виконавця від 01 жовтня 2020 року закінчено ВП, а також зазначено, що копію вказаної постанови направлено сторонам виконавчого провадження та на адресу банківських установ з метою припинення чинності заходів примусового виконання виконавчого документу. Додатково повідомлено, що в межах ВП № ~organization13~ постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника державним виконавцем не виносилась. Також вказано, що перевіркою обліку депозитних сум відділу встановлено, що за вказаним виконавчим провадженням на депозитний рахунок відділу грошові кошти, стягнуті в порядку примусового виконання вимог вказаного виконавчого документу не надходили.

Суди встановили, що відповідно до довідки АТ "Державний ощадний банк України" від 29 липня 2020 року в ТВБВ № 10026/140 філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" 02 жовтня 2018 року відкрито картковий рахунок в національній валюті, в тарифному пакеті "Мій Рахунок", для зарахування пенсії.

Згідно з довідкою АТ "Державний ощадний банк України" від 29 липня

2020 року в ТВБВ № 10026/140 філії - Головного управління по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" 26 жовтня 2018 року відкрито картковий рахунок в національній валюті, в тарифному пакеті "Зарплатний", для зарахування заробітної плати.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження"

(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових

осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до статтею 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами.

Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії стосовно боржника, послідовність яких визначена Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно зі статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження"

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження"

(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають арешту в порядку, встановленому частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з частиною 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із частиною 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також у випадку, передбаченому частиною 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині вимог про визнання незаконною бездіяльність Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо ненадання ОСОБА_1, як стороні виконавчого провадження (боржнику), матеріалів ВП № ~organization14~ для ознайомлення та зняття копій та зобов'язання надати матеріали ВП та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої

статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

Звернення стягнення на заробітну плату та пенсію має здійснюватись виконавцем у відповідності до положень статей 68, 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження" та інших нормативно-правових актів, не повинно унеможливлювати своєчасну виплату боржнику заробітної плати.

Відповідно до положень статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, настатті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 неодноразова зверталась до Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) із заявами, в яких вказувала, що нею не було отримано документів виконавчого провадження та бажає з ними ознайомитися. Крім того, відповідно до поданих заяв ОСОБА_1 остання неодноразово наголошувала на тому, що арешт було накладено на її рахунки, які призначені для виплати заробітної плати та пенсії.

Крім того, звертаючись із заявами про ознайомлення та зняття арештів з рахунків, ОСОБА_1 надавала докази того, що вказані рахунки призначені для виплати заробітної плати та пенсії, а також надала виписку, з якої також вбачається факт арешту коштів. Однак, державний виконавець, отримавши від ОСОБА_1 заяви про зняття арешту з її пенсійного та зарплатного рахунків та неможливість отримувати грошові кошти, не здійснив дії щодо перевірки правильності здійснення списання грошових коштів із вказаних рахунків.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на заявника обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на заявника покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, саме заявник, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи скарги та спростовуються заперечення суб'єкта оскарження проти скарги, доводиться їх достатність та переконливість.

Згідно з частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 3 статті 12, частиною 1 статті 81 ЦПК України.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1 -3 статті 89 ЦПК України).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 03 березня 2021 року у справі № 2-996/10 (провадження № 61-6990св19).

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, врахувавши, що

ОСОБА_1 надала докази належності рахунків, на які накладено арешт, до пенсійного та зарплатного, а також того, що арешт накладено на всю суму, отриману на зазначених рахунках, державний виконавець не вчинив дій щодо перевірки правильності списання грошових коштів, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог скарги в частині визнання незаконною бездіяльності Шевченківського

РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) щодо ненадання ОСОБА_1,

як стороні виконавчого провадження (боржнику), матеріалів

ВП № ~organization15~ для ознайомлення та зняття копій та зобов'язання надати матеріали ВП та щодо накладення арешту на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1 у Головному управлінні по місту Києву

та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати

та зарахування пенсії) та невжиття заходів до звільнення зазначених коштів з-під арешту негайно після надання доказів спеціального призначення цих рахунків.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині вимог скарги про зобов'язання начальника Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) усунути допущене порушення (відновити право заявника) шляхом скасування арешту, накладеного державним виконавцем у межах

ВП № ~organization16~ на кошти на банківських рахунках ОСОБА_1

у Головному управлінні по місту Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" (для зарахування заробітної плати та зарахування пенсії), апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки постановою державного виконавця Шевченківського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) від 01 жовтня 2020 року

ВП № ~organization17~ закінчено. Вказаною постановою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 (боржник), заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (стягувач), Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) на постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук