Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2020 року у справі №2-8750/04

Ухвала

Іменем України

07 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-8750/04

провадження № 61-11127ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору міни дійсним, визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

У грудні 2004 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору міни дійсним, визнання права власності на земельну ділянку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2004 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано дійсним договір міни, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 22 січня 2004 року, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 1,62 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 21.

Зобов'язано відділ земельних ресурсів Овідіопольської РДА Одеської області оформити на ім'я ОСОБА_3. Державний акт на земельну ділянку, площею 1,62 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 21.

16 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єнчева О. О. звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2004 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2004 року у зв'язку з недоведеністю поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

29 травня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Єнчева О. О. повторно звернулася до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2004 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2004 року.

Апеляційний суд виходив з того, що у відкритті апеляційного провадження у справі необхідно відмовити, оскільки вже є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, підписана адвокатом Єнчевою О. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у вищевказаній справі, у якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив матеріали справи та зміст ухвали Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення та обмежив право ОСОБА_1 на доступ до правосуддя.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог Частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Частиною 4 статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Установивши, що ухвалою апеляційного суду від 12 лютого 2020 року уже було відмовлено представнику ОСОБА_1 - адвокату Єнчевій О. О. у відкритті апеляційного провадження на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2004 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 358 ЦПК України.

За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскарженого судового рішення не виявлено порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Правильність застосування Одеським апеляційним судом положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1, підписана адвокатом Єнчевою О. О., на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року є необґрунтованою.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частинами 1 , 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору міни дійсним, визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Копії ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук