Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.04.2020 року у справі №369/11921/18

Ухвала

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 369/11921/18

провадження № 61-5507ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" про визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення комісії, що оформлене протоколом комісії,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним рішення, що оформлене протоколом № 0168 засідання комісії Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - ПрАТ "Київобленерго") від 16 листопада 2017 року згідно з яким було розглянуто акт від 30 жовтня 2017 року № К040272 про порушення Правил користування електроенергією у споживача стосовно нарахування ОСОБА_1 не облікованої електричної енергії за період з 01 травня 2017 року до 30 жовтня 2017 року в розмірі 74 918,57 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що 30 жовтня 2017 року працівниками ПрАТ "Київобленерго" Обухівського РП складено акт про порушення № К040272 за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого, споживач - ОСОБА_1 порушив ПКЕЕ п.
6.40., а саме: форма малюнку індикатора впливу магнітного поля відрізняється від форми малюнку, що була на індикаторі при установці; пошкодження пломби енергопостачальної організації, пломба № С13603216 має сліди механічного впливу, яка встановлена на двері шафи обліку, де встановлений облік та автоматичний вимикач. У вищевказаному акті зазначено перелік установлених пломб: С13603215, С13603216, М8521726, М8521727. Огляд засобів обліку електропостачання було проведено за відсутності його та представника. 16 листопада 2017 року було складено протокол № 0168 засідання комісії з розгляду вищевказаного акта. Його представник підписуючи вказаний протокол зауважив, що у вказаному акті та протоколі ОСОБА_1 звинувачують у порушенні пломб, які не були передані йому на зберігання. Отже, він не погоджується з вищевказаними актом та протоколом та вважає дії з їх складення такими, що не відповідають вимогам закону і фактичним обставинам. Зазначає, що 09 липня 2014 року між ним та відповідачем було укладено договір постачання електричної енергії № 220062703. У таблиці 7.2., яка є додатком № 7 до вищевказаного договору встановлено наступні пломби: 70498335 жовтого кольору, встановлена постачальником на клемній кришці; 2011 свинцева, встановлена Держспоживнагляд на кожух лічильника; с12668388 жовтого кольору, встановлена постачальником на збруку 0,4.09 листопада 2017 року відбулося перше засідання комісії з розгляду акта № К040272 на якому був присутній його представник ОСОБА_2. У ході засідання його представником було звернуто увагу комісії на те, що у споживача на збереженні перебували інші пломби, ніж ті, які зазначені в акті, крім того, було поставлено питання щодо наявності в енергопостачальної організації акта про збереження пломб, зазначених у акті про порушення, підписаний споживачем. Разом з тим, комісією було прийнято рішення про відкладення засідання у зв'язку з неявкою споживача. У засіданні комісії, яке відбулося 16 листопада 2017 року його представнику продемонстровано акт № 074165 про відповідальне збереження приладу обліку та пломб, встановлених на ньому від 16 червня 2014 року, який підписаний ОСОБА_3 щодо приладу і пломб, які встановлені за адресою: вул. Київська, 138 в м. Обухові, в якому відображені номери пломб, що відображені в акті № К040272. Вважає, що відсутні підстави настання для нього відповідальності за збереження та цілісність пломб, встановлених на розрахункових засобах електричної енергії, оскільки в порушення вимог п. 3.32. ПКЕЕ акт про передачу на відповідальне збереження приладу обліку та пломб підписаний ОСОБА_3, який не уповноважений на вчинення зазначених дій, та підписаний до дати укладення договору з ним та на іншу адресу споживання.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 29 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 26 лютого 2020 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав недійсним рішення, що оформлене протоколом № 0168 засідання комісії ПрАТ "Київобленерго" від 16 листопада 2017 року згідно з яким розглянуто акт від 30 жовтня 2017 року № К040272 про порушення Правил користування електроенергією у споживача стосовно нарахування ОСОБА_1 не облікованої електричної енергії за період з 01 травня 2017 року до 30 жовтня 2017 року. Стягнув з ПрАТ "Київобленерго" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 762 грн.

19 березня 2020 року ПрАТ "Київобленерго" подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предмет спору, підстави позову, встановлені судом правовідносини та застосовані до них правові норми свідчать про те, що ця справа відноситься до справ про захист прав споживачів.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі є визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення комісії, що оформлене протоколом комісії згідно з яким розглянуто акт від 30 жовтня 2017 року № К040272 про порушення Правил користування електроенергією у споживача стосовно нарахування не облікованої електричної енергії за період з 01 травня 2017 року до 30 жовтня 2017 року в розмірі 74
918,57 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Отже ця справа є малозначною в силу вимог пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга містить посилання на те, що ПрАТ "Київобленерго", відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України, буде позбавлено можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, зокрема, про стягнення зі споживача суми завданих збитків, не підтверджують наявність таких випадків у відповідності до положень підпункту "б" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Заявником не зазначено, в якій саме справі, що перебуває на розгляді в судах, він позбавлений можливості спростувати обставини, а також в чому полягає така неможливість. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням. Тому наведені доводи не обґрунтовані.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" про визнання недійсним (незаконним) та скасування рішення комісії, що оформлене протоколом комісії.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило