Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2018 року у справі №552/4146/17

УХВАЛА

07 травня 2018 року

місто Київ

справа 552/4146/17-ц

провадження № 61-15191ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.

Полтави від 26 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 22 лютого 2018 року звернулася з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулася у липні 2017 року з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів у розмірі 34 784,17 грн.

Наведені обставини надають підстави Верховному Суду для таких висновків.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1 762,00 грн.

Ураховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень статті 19 ЦПК України, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

ОСОБА_1 зазначає, що справа має для неї виняткове значення. Втім, заявником не обґрунтовано, в чому полягає саме виняткове значення у розумінні підпункту "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Вочевидь, непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями, в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

З огляду на наведені доводи Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

Отже, Верховний Суд під час оцінки зазначених обставин не знайшов достатніх підстав вважати їх такими, що мають виняткове значення у розумінні пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, згідно зі статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95).

Оскільки оскаржувані заявником рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2017 року та постанова Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року постановлені у малозначній справі й не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 11 січня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний