Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.05.2018 року у справі №488/405/17

Ухвала

5 травня 2018 року

м. Київ

справа № 488/405/17

провадження № 61-20932ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суд Миколаївської області від 8 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, обґрунтовуючи його тим, що 3 вересня 2016 року між нею та ОСОБА_2 яка діяла як представник за дорученням від імені

ОСОБА_3 була досягнута домовленість про те, що остання зобов'язується продати квартиру АДРЕСА_1.

На виконання цієї домовленості в рахунок майбутніх платежів ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 1 000 доларів США. Посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири не був укладений в обумовлений сторонами строк з незалежних від неї причин та на даний час її стало відомо, що квартира була продана іншим особам, просила стягнути вищезазначені кошти.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 000 дол. США, що еквівалентно 27 715 грн 41 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 8 лютого 2018 року скасовано рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 листопада 2017 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 27 715 грн 41 коп., яка станом на 1 січня

2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб -

1 762*100=176 200.

Ураховуючи наведене, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету МіністрівРади Європи від

7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням того, що ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення

у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суд Миколаївської області від 8 лютого

2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик