Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.02.2021 року у справі №332/4383/19

Ухвала

05 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 332/4383/19

провадження № 61-1173ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів),

ВСТАНОВИВ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) у грудні 2019 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна.

Позов обґрунтовано тим, що 17 листопада 2016 року в м. Маріуполь по пр-ту Металургів, 58, сталась дорожньо - транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортних засобів "ВАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Учасниками ДТП спільно складено повідомлення про ДТП ("Європротокол"), за яким ОСОБА_2 визнав вину в порушенні Правил дорожнього руху України. На момент ДТП цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована не була.

13 січня 2017 року відповідач повідомив позивача про настання ДТП, а позивачем визначено розмір заподіяної шкоди та проведено виплату відповідачу як потерпілому. Так, відповідно до звіту від 24 березня 2017 року № 2811 вартість майнового збитку, завданого власникові автомобіля "Hyundai", державний номерний знак НОМЕР_2, становила 21 398,30 грн. Загальний розмір витрат позивача з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди склав 22
001,10 грн.

Однак, оскільки цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була застрахована, то учасники ДТП відповідно до вимог пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01 липня 2004 року № 1961-VI (далі - Закон № 1961) не вправі були складати повідомлення про ДТП ("Європротокол"), а тому вищезазначене повідомлення про ДТП ("Європротокол") є недійсним.

Отже, відповідачем безпідставно отримано виплату від позивача, яка в силу вимог статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підлягає поверненню позивачеві.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів розміром 22 001,10 грн та судові витрати зі сплати судового збору розміром 1 921,00 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 правомірно у відповідності до пункту 41.1 статті 41 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" набута виплата у розмірі 21 398,30 грн. У той же час, позивач в межах розгляду цієї справи не довів, що дана правова підстава набуття коштів в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Відтак, за положеннями статті 1212 ЦК України отримане ОСОБА_1 страхове відшкодування поверненню не підлягає.

МТСБУ у січні 2021 року засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 22 001,10 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону, яким, за загальним правилом, виключається можливість перегляду ухвалених у ній судових рішень судом касаційної інстанції.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

Посилання заявника на те, що судові рішення ухвалені без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду: від 22 жовтня 2020 року у справі № 910/18279/19, від 17 квітня 2019 року у справі № 728/682/17 є необґрунтованими, оскільки вони ухвалені за інших встановлених судами фактичних обставин справи, а тому відсутні підстави вважати, що розгляд касаційної скарги МИТСБУ має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, є необґрунтованими, оскільки вони нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Касаційна скарга не містить інших посилань на винятки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків не встановив, заявник їх наявність не обґрунтував.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки МТСБУ подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутого майна (коштів) відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик