Ухвала02 серпня 2018 рокум. Київсправа № 447/1465/17провадження № 61-40394ск18Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,ВСТАНОВИВ:У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати його сина відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1.Постановою Апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2018 року, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року залишити в силі.Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.Стаття
129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).Згідно з пунктом
2 частини
3 статті
389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -
ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до
ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.Відповідно до частини
6 статті
19 ЦПК України для цілей частини
6 статті
19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в даній справі є вимога немайнового характеру про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом
2 частини
6 статті
19 ЦПК України.Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина
6 статті
19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина
6 статті
19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом
2 частини
3 статті
389 ЦПК України.
Відповідно до пункту
1 частини
2 статті
394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття
17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене після набрання чинності
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України
Цивільного процесуального кодексу України
Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.Оскільки судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для її розгляду судом касаційної інстанції, оскільки такий розгляд не відповідатиме положенням пункту
1 статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.Керуючись статтею
129 Конституції України, пунктом
2 частини
6 статті
19, пунктом
2 частини
3 статті
389, пунктом
1 частини
2 статті
394 ЦПК України, Верховний СудУХВАЛИВ:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 04 червня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.Суддя В. А. Стрільчук