Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.04.2021 року у справі №766/3796/20

Ухвала

30 березня 2021 року

місто Київ

справа № 766/3796/20

провадження № 61-4564ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В.

В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, малолітні: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в інтересах яких діє ОСОБА_1,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2020 року у складі судді Войцеховської Я. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у складі колегії судів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") у березні 2020 року звернулося до суду з позовом про визнання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та малолітніх: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, такими, що втратили право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, зняття їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

Позов обґрунтовано тим, що 09 липня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1, укладено іпотечний договір № 02-23-Ф080923П-1299, відповідно до якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" АКБ СР "Укрсоцбанк" оформлено право власності на цю квартиру.

Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 22 січня 2020 року № 16-21/20 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Посилаючись на зазначені обставини, АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником АКБ СР "Укрсоцбанк", просило суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування зазначеною квартирою, та зняти їх з реєстраційного обліку.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що при зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя АКБ СР "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", було обізнано про наявність обтяжень спірної квартири, яка належала на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1, зокрема про наявність відповідних речових прав останнього, який з 30 квітня 1974 року зареєстрований і проживає у спірній квартирі, а також неповнолітніх дітей, які проживають з батьком. Банк мав можливість виявити ризики, пов'язані з набуттям права власності на спірну нерухомість у зв'язку із невиконанням боргових зобов'язань, забезпечених іпотекою, а також мав усвідомлювати, що права власника квартири обмежуються у зв'язку із наявністю прав осіб, які мають право користування зазначеною квартирою.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2020 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо підстав для відмови у задоволенні позову, зокрема про те, що захисту підлягають не лише права неволодіючого власника, а й права власника як законного користувача спірного житла.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Альфа-Банк" 17 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалася тим, що право власності на спірну квартиру оформлено за АТ "Альфа-Банк" на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку" та підпункту 4.5.3. договору іпотеки від 09 липня 2008 року №№ 02-23-Ф080923П-1299, який визначає порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

На переконання заявника, втративши право власності на спірну квартиру, відповідачі втратили відповідно до статті 317 ЦК України право користування зазначеним нерухомим майном, відповідно, незаконно та за відсутності правових підстав проживають у зазначеному приміщенні.

Такі дії відповідачів створюють перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.

АТ "Альфа-Банк" зазначило, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 761/35499/18 (провадження № 61-9007св19), постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19).

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Норми права, застосовані судом

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій (частина третя

статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

На підставі аналізу змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд робить висновок, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Такий висновок суд зробив на підставі такого.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Між АКБ СР "Укрсоцбанк ", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", та ОСОБА_1,09 липня 2008 року укладено іпотечний договір № 02-23-Ф080923П-1299, відповідно до якого останній передав в іпотеку нерухоме майно, трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності від 16 квітня 2019 року власником квартири АДРЕСА_1 є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк").

Відповідно до довідки Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради від 22 січня 2020 року № 16-21/20 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

АТ "Альфа-Банк" відповідно до статуту від 26 листопада 2019 року є правонаступником всього майна, прав і обов'язків АТ "Укрсоцбанк".

АТ "Альфа-Банк" 24 лютого 2020 року направило на зазначену адресу вимогу про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Вирішення питання про виселення особи з житла у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки має відбуватися із дотриманням гарантій, передбачених положеннями статті 109 Житлового кодексу Української РСР.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93цс19) зазначила, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України "Про іпотеку", так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

У цій постанові, зокрема зазначено, що до спірних правовідносин між власником, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, та особами, які мають право користування таким приміщенням, підлягають застосуванню зазначені норми права. Обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статті 109 ЖК Української РСР та статті 40 Закону України "Про іпотеку", є передбачуваними.

За правилом частини першої статті 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" внесено зміни до

статті 109 ЖК Української РСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР).

Отже, за змістом статті 40 Закону України "Про іпотеку" та статті 109 ЖК Української РСР особам, яких виселяють із жилого приміщення, що є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

У справі, що розглядається, кредитодавець, який набув право власності на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення у позасудовому порядку, заявив про наявність перешкод у користуванні своєю власністю, оскільки в спірній квартирі зареєстровані відповідачі та малолітні діти, які відмовляються виселятися з квартири.

При зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", було обізнано про наявність обтяжень спірної квартири, яка належала на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1, який з 30 квітня 1974 року зареєстрований і проживає у спірному житловому приміщенні, зокрема про наявність у нього відповідних речових прав, а також малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які проживають з батьком. Банк мав можливість виявити ризики, пов'язані з набуттям права власності на спірну нерухомість у зв'язку із невиконанням боргових зобов'язань, забезпечених іпотекою, а також мав усвідомлювати, що права власника квартири АДРЕСА_1 обмежуються у зв'язку із наявністю прав осіб, які мають право користування зазначеною квартирою.

Наявність права осіб, місце проживання яких зареєстровано у набутій позивачем на підставі іпотечного договору квартирі, обмежує право останнього на користування майном. Частина 2 статті 109 ЖК Української РСР на час реалізації прав іпотекодержателя містила заборону виселення осіб без надання іншого житлового приміщення у випадку, якщо квартира придбана не за рахунок коштів, отриманих у позику.

Таким чином, іпотекодержатель, як потенційний (у разі невиконання боргових зобов'язань, забезпечених іпотекою) новий власник спірного житлового приміщення, мав об'єктивну можливість знати про наявність прав відповідачів на користування спірною квартирою і при набутті права власності мав усвідомлювати, що відповідачі мають зареєстроване місце проживання у квартирі й право користування житлом.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317цс18) та від 05 червня 2019 року у справі № 643/18788/15-ц (провадження № 14-93цс19).

Аналогічні висновки щодо застосування правових висновків, викладених у наведених постановах Великої Палати, висловлені Верховним Судом у постанові від 15 березня 2021 року у справі № 639/7410/18 (провадження № 61-14505св20) із подібними правовідносинами.

Враховуючи вимоги як міжнародних договорів, так і національного законодавства, зміст правовідносин сторін, позицію, неодноразово підтриману Великою Палатою Верховного Суду, дотримуючись балансу прав та інтересів сторін спірних правовідносин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, у повному обсязі встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із урахуванням гарантій, передбачених частиною 2 статті 109 ЖК Української РСР, за відсутності відомостей про інше постійне жиле приміщення, яке підлягає наданню відповідачам у зв'язку із виселенням.

Доводи заявника про неврахування судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 761/35499/18 (провадження № 61-9007св19), постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), від 04 вересня 2019 року у справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19) є необґрунтованими з огляду на таке.

У справі № 761/35499/18 Верховний Суд зробив висновок, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді "позбавлення права користування житловим приміщенням", посилаючись на статтю 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" чинним законодавством не передбачений. У справі № 447/455/17 вирішувалося питання про припинення права користування колишнього члена сім'ї власника житла та застосування положень статті 406 ЦК України. У справі № 761/5115/17 подано позов про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, шляхом надання до нього доступу, яке перебувало у користуванні на підставі договору оренди.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, тому колегія судів дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2020 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, малолітніх: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в інтересах яких діє ОСОБА_1, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Суворовської районної у м. Херсоні ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування майном, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко