Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.02.2020 року у справі №585/1014/18

Ухвала

04 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 585/1014/18

провадження № 61-2438ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 146 099,01 грн заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 30 грудня 2013 року з відповідачем укладений кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 5 600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,6 відсотків річних на суму залишку заборгованості та кінцевим строком повернення кредиту, який відповідає строку дії картки. Скориставшись кредитними коштами, ОСОБА_1 не виконала зобов'язання із вчасного їх повернення, внаслідок чого станом на 05 березня 2018 року утворилася заборгованість на загальну суму 146 099,01 грн, яка складається із 6
213,07 грн боргу за тілом кредиту, 127 993,67 грн боргу за процентами за користування кредитом, 4 458,98 грн пені та комісії, 500,00 грн фіксованої частини штрафу та 6 933,29 грн процентної складової штрафу.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 6 213,07 грн заборгованості за кредитним договором від 30 грудня 2013 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що витяг з тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У січні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у вказаній частині, в іншій частині - залишити без змін.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

За правилом пункту 1 частини 2 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є стягнення 146 099,01 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 210 200,00 грн (2 102,00
грн? 100), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною.

Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними, оскільки з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила правовий висновок, згідно із яким Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Висновки, зроблені судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, відповідають правовому висновку, зазначеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ "Приватбанк" подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Керуючись статями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Сумського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак