Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2020 року у справі №464/3426/19

Ухвала

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 464/3426/19

провадження № 61-7246ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства (далі - АТ) "Державний ощадний банк України", третя особа - ОСОБА_2, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" Романіва І. М. від 29 травня 2019 року № 555-к про зміни в організаційній структурі філії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 з 1995 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду начальника юридичного відділу філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк". 29 травня 2019 року начальником філії Романівим І. М. видано наказ про зміни в організаційній структурі філії, зокрема, запроваджено зміни в структурі юридичного відділу, а саме: з 03 червня 2019 року ліквідовано консультативно-аналітичний сектор, сектор правового забезпечення та активних операцій і виведено із штатного розпису посаду завідувача сектору, посаду головного юрисконсульта та посаду заступника начальника відділу - завідувача сектору та посаду головного юрисконсульта.

Натомість введено в штат юридичного відділу три штатні одиниці головного юрисконсульта.

Шкіль М. І. вважає зазначений наказ незаконним, таким, що винесений з порушенням трудового законодавства та локальних нормативних актів банку, оскільки проект наказу попередньо не погоджувався з юридичною службою. Крім того, начальник філії не повноважний вносити зміни в її організаційну структуру та вирішувати питання ліквідації секторів, скорочення чисельності штату, запровадження змін в організації виробництва і праці філії.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оспорюваний наказ прийнятий у межах наданих повноважень, із дотриманням визначеної процедури, цим наказом безпосередньо не зачіпаються трудові права позивача, оскільки він не стосується його посади чи оплати праці, а тому підстави для судового захисту прав ОСОБА_1 відсутні.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху і встановлено строк для усунення наявних у ній недоліків щодо зазначення підстав касаційного оскарження вказаних судових рішень та уточнення найменування суду, до якого подається скарга.

Вимоги ухвали заявником виконані - недоліки, зазначені в ухвалі, усунуто.

Відповідно до частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ, що виникають з трудових відносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування наказу.

Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа не становить значної складності для вирішення судами та не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

При цьому касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

У відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 27 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", третя особа - ОСОБА_2, про визнання незаконним та скасування наказу.

Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. О. Кузнєцов

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук