Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №643/13171/20

Ухвала

Іменем України

29 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 643/13171/20

провадження № 61-6900ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Задерей Олександр Віталійович, на постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Сьома харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі заявою, заінтересована особа - Сьома харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Заява мотивована тим, що 01 вересня 2006 року донька ОСОБА_1

на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру

АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу.

З того ж часу ОСОБА_1 почала приїжджати до своєї доньки. Також зазначала, що у квартирі АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_2, з яким ОСОБА_1 познайомилася і почала підтримувати спочатку приятельські, а потім сімейні стосунки.

У липні 2010 році ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_2 в квартиру, в якій вони почали проживати разом, вели спільне господарство, мали спільні права та обов'язки. Ні заявник, ні ОСОБА_2 в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Похованням ОСОБА_2 займалася заявник.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2, оскільки тривалий час проживала разом з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Постановою державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори від 11 травня 2019 року заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки останньою не підтверджено родинні стосунки зі спадкодавцем або факт проживання однією сім'єю. Згідно з листом нотаріальної контори до складу спадкоємців ОСОБА_2 входять ОСОБА_1, яка 01 грудня 2018 року подала заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_3 (племінник), від якого 19 серпня 2019 року поштою надійшла заява про прийняття спадщини.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2010 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня

2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1, з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з липня 2010 року до дня його

смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявник є єдиним спадкоємцем, яка у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2.

Заявником підтверджено належними та допустимими доказами факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,

а тому заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції,

ОСОБА_4, особа, яка не брала участі у справі, оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року рішення Московського районного суду міста Харкова від 04 вересня

2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву

ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу безпосередньо пов'язане з вирішенням питання про право власності та для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, що свідчить про наявність спору про право.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Задерей О. В., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом проігноровано клопотання про закриття апеляційного провадження, у зв'язку з чим розглянуто апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, права, свободи інтереси та обов'язки якої рішенням суду першої інстанції не порушені. Посилається на правовий висновок Верховного Суду

від 12 лютого 2020 року у справі № 566/1332/17 (провадження № 61-11519св19), який не був врахований апеляційним судом.

Також до касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року отримано

22 березня 2021 року, що підтверджується копією конверта Харківського апеляційного суду щодо направлення копії постанови від 03 березня

2021 року на адресу заявника, а також інформацією щодо направлення поштових відправлень УДППЗ "Укрпошта", з вказівкою часу приймання та отримання, згідно з номером ідентифікатора поштового відправлення.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Апеляційний суд установив, що 01 вересня 2006 року донька ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала квартиру

АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу.

З того ж часу ОСОБА_1 почала приїжджати до своєї доньки. Також зазначала, що у квартирі АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_2, з яким ОСОБА_1 познайомилася і почала підтримувати спочатку приятельські, а потім сімейні стосунки.

У липні 2010 році ОСОБА_1 переїхала до ОСОБА_2 в квартиру, в якій вони почали проживати разом, вели спільне господарство, мали спільні права та обов'язки. Ні заявник, ні ОСОБА_2 в період спільного проживання в зареєстрованому шлюбі з іншими особами не перебували.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Похованням ОСОБА_2 займалася заявник.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2, оскільки тривалий час проживала разом з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Постановою державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори від 11 травня 2019 року заявнику відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки останньою не підтверджено родинні стосунки зі спадкодавцем або факт проживання однією сім'єю. Згідно з листом нотаріальної контори до складу спадкоємців ОСОБА_2 входять ОСОБА_1, яка 01 грудня 2018 року подала заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_3 (племінник), від якого 19 серпня 2019 року поштою надійшла заява про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 вказувала, що постановою державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори від 11 травня 2019 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не підтверджено родинні стосунки зі спадкодавцем або факт проживання однією сім'єю. Як на підставу вимог заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення юридичного факту необхідно їй для оформлення спадщини за законом на підставі статті 1264 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме

провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу

Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, згідно зі статтями 293, 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення в особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

За загальним правилом, в порядку окремого провадження справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня

2004 року тощо.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав заявника.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов'язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб.

З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви.

Встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем необхідно заявнику ОСОБА_1 для вирішення надалі питання щодо права на спадкове майно.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19 (провадження № 61-1128св20) вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і залишаючи заяву ОСОБА_1 без розгляду, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Таким чином, суд може виявити наявність спору про право як на стадії відкриття провадження у справі, так і в процесі розгляду справи.

Встановивши, що із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вбачається спір про право, який може вирішуватися лише в порядку позовного провадження, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення заяви без розгляду на підставі частини 4 статті 315 ЦПК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19)

та від 31 березня 2021 року у справі № 330/626/20 (провадження № 61-15015св20), а також ухвалах Верховного Суду від 16 квітня 2021 року

у справі № 752/1103/21 (провадження № 61-5342ск21) та від 19 квітня

2021 року у справі № 751/7430/20 (провадження № 61-5846ск21).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом розглянуто апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, права, свободи інтереси та обов'язки якої рішенням суду першої інстанції не порушені, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судове рішення, оскаржене особою, що не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Апеляційний суд установив, що ОСОБА_4, особа, яка не брала участі у справі, та звернулася з апеляційною скаргою, є рідною донькою ОСОБА_2.

Отже, встановлення факту, яке ОСОБА_1 просить встановити, безпосередньо пов'язане з вирішенням питання про право власності та для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2.

Разом, з тим, на момент звернення ОСОБА_1 до суду із заявою в справі, що переглядається, в провадженні Фрунзенського районного суду міста Харкова вже перебувала цивільна справ № 645/4728/20 за позовом ОСОБА_4 до державного нотаріуса Сьомої харківської міської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) Верещака Г. Л., третя особа - Житловий кооператив "Мир", про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування. Вказаний спір на цей час не вирішено.

Також посилання в касаційній скарзі на правовий висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 566/1332/17 (провадження № 61-11519св19), є безпідставними, оскільки відносини у зазначеній справі є відмінними від правовідносин у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частиною 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини 6 статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Задерей Олександр Віталійович, про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Задерей Олександр Віталійович, строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Сьома харківська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Задерей Олександр Віталійович,

на постанову Харківського апеляційного суду від 03 березня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук